Глава 3 Сон чи жахливе минуле?

Глава 3. Сон чи жахливе минуле?

Молода  гарна  жінка  нервово озиралась навколо і намагалась знайти  так добре знайому їй будівлю. Паніка  заволоділа їх настільки що стало важко дихати. Чому вона не може знайти їх? Своїх рідних, свій дім, адже адреса  вірна. Попереду з’явились перехожі, одружена пара з дівчинкою років семи. Жінка поспішила їх наздогнати з питанням

- Доброго дня. Вибачте я хотіла запитати ось цю адресу, вона назвала знайому їй адресу. Перехожі нічого не говорячи показали рукою на незнайому будівлю, якої не могло бути. Жінка попрямувала в указаному напрямку та опинилась перед під’їздом.  Зайшовши усередину, вона піднялась на свій поверх і подзвонила у дзвінок. Почувся звук ключа, що відчиняв двері. Жінка заплющила очі й намагалась заспокоїтись, зараз мама відчинить двері та все буде гаразд. Але незнайомка що відчинила двері, запитала:

- Ви до кого дівчина?

- Де-де мої рідні? — заїкаючись запитала дівчина

- Це, моя квартира, а де ваші рідні поняття не маю —  відповіла незнайомка

- Ви нещодавно переїхали ? – запитала з останньою надією дівчина

- Ні, ця квартира моя від народження, ось погляньте – простягнула паспорт незнайомка

 Ангеліна, відчула як її груди скрутив спазм не просто паніки, а тваринного жаху і вона прокинулась від власного чи то крику, чи то плачу.

-Це просто сон прошепотіла вона сама собі вирівнюючи дихання і відкинулась на подушку.