Чому проєкт, а не проект

Авторка Букнету Маrіa Lee запитує, чому треба говорити саме проєкт, проєкція, проєктування. Сьогодні Мова з Історією нам усе пояснять. 

— Наталко, що з тобою? — Мова здивовано розглядала Літературу, яка стукала веретеном по столу вже хвилин десять. 
— Я вже не можу це робити! — Наталія втомлено махнула рукою в бік стола. Там стояв ноутбук, навкруг нього — купи конспектів, чернеток, ручок, олівців, дві порожні пляшки від води. — Я вже не розберу, що взагалі відбувається! 
— Відволіктися треба. 
Віра Андріївна відчинила вікно, забрала пляшки й вивела Літературу до вітальні. Вона поставила перед Наталкою миску борщу, чашку чаю й полумисок із печивом.  
Тоді дівчина зрозуміла, наскільки сильно втомилася. Вона дуже хотіла і їсти, і спати, тому за п'ятнадцять хвилин уже лежала на дивані, загорнувшись у пухку ковдрочку. 
— І що, вас так навантажують? — задумливо мовила Віра Андріївна, забираючи посуд. 
— Та в нас робота творча. Дуже велика. Я вже все закінчила. Мені тільки перевірити й титульну сторінку написати, — утомлено говорила Література, накриваючись із головою. — Але око замилене. Я вже нічого не помічаю. 
— Я перевірю.  
Мова зникла в кімнаті, а Наталка раділа, що знову змогла вмовити її на перевірку, бо сама дуже не любила цього. Та й мама точно впорається з цим краще. 
Вона майже заснула, але почула, як хтось відмикає вхідні двері. Історія... 
Наталка влетіла в кімнату, налякала Мову, склала все на столі, застелила ліжко, навіть пил устигла витерти і, щаслива, сіла на стілець біля Мови, удаючи, що дуже зосереджена на перевірці.  
Так швидко вона ще ніколи не прибирала. Добре, що тепер не можна одразу вітатися: потрібно мити руки, взуття, коридор, потім знову мити руки... А то було б їй зараз... А так Історія нічого не помітить! 
— Мамо, а чому ви тут виправили «розробка творчого проекту» на «проєкту»?  
Література нахилилася вперед і глянула, як ворд підкреслив слово червоною лінією. 
— Бо так правильно. Це ж нова зміна. — Мова зловила здивований погляд Наталки. — У нашій мові є багато іншомовних слів. Зокрема латинського походження. Слова «проєкт», «проєкція», «проєктор», «проєктування», імовірно, походять від слів «iacēre/jacēre» — кинути. У будь- якому разі, вони мають латинський корінь «jact». Так само, як об'єкт або ін'єкція. 
— Не бачу зв'язку між цими словами, — Література розгублено розвела руками. 
А Історія нарешті вийшла з-за дверей і стала поряд, перебираючи курчаве волосся Наталки. 
— Тоді дивися. Якою літерою ми передаємо буквосполучення «je»? 
— Є... — непевно мовила Наталія. — Та віддайте ж ви мій хвостик! — Вона перекинула волосся до себе. Тоді Історія, посміхнувшись, забрала яблучко зі столу. 
— Я можу продовжуввати? — Віра Андріївна легенько штовхнула обох. 
— Але чому ми говорили «проект»?— Наталка підвелася й відійшла до дверей, усе ще ображена на Історію. 
Світлана Василівна глянула на Літературу й відповіла: 
— Бо в тисяча дев’ятсот тридцять третьому році після запровадження плану на тотальну русифікацію й боротьбу з «українським буржуазним націоналізмом» вимову українських слів наближали до російських. Хоча багато слів так і писали з літерою «є», але проєкт і всі похідні було наказано писати через «е». Також це стосується слова «траєкторія». 
Мова покинула перевірку. Її очі заблищали чи то від сліз, чи від запалу. 
— І тільки уяви, знадобилося двадцять вісім років незалежності, щоб повернути літеру «є» в ці слова. Двадцять вісім! І то ще не всі повернули її до свого мовлення. Отже, Наталко, розробка творчого проєкту! 
І бережи свою мову. Бо ти є Література. А Література повинна бути якісною. І жени від себе росіянізми. Вони можуть призвести до того, що я зникну. І історія зникне... 
— Припиніть! — обірвала її Література, міцно обійнявши Мову й Історію. — Я вам такого зникнення дам! Я не дозволю! 
Ось так вона вкотре помирилася з Історією. А проєкт було успішно завершено.