ГЛАВА 13. ЧЕТВЕРТИЙ

Нейр Алвен жив у будинку, де все було зроблено людиною, яка не чекала гостей. Одна чашка.

Один стілець біля вікна.

Одна ковдра на дивані.

І три замки на дверях.

Коли Ліора показала посвідчення, він не запитав, чого вона хоче. Сказав:

— Вони нарешті вирішили закінчити.

— Хто «вони»?

Алвен подивився на Тарена, який стояв за її плечем.

— Ти її син?

Тарен завмер.

— Мерти?

— Так.

Старий чоловік сів на єдиний стілець.

— Тоді заходьте швидко.

Кален перевірив кімнати. Двоє охоронців залишилися зовні.

Його службовий жетон коротко озвався. Кален прочитав повідомлення й вилаявся пошепки.

— Сейра забрали з нашої охорони дванадцять хвилин тому. Офіційний наказ на передачу в закритий сектор Реєстру. Підпис Велара.

Ліора простягнула руку.

У тому самому журналі доступу вже стояв перегляд адреси Алвена — через канал групи захисту, яку вона сама сюди направила.

— Отже, він знає, де ми, — сказала вона.

— Тепер точно.

Ліора не сідала.

— Ви були лікарем програми Р-17.

— Був.

— Ви намагалися її зупинити.

— Пізно.

— Що сталося з Мертою Мір?

Алвен подивився на Тарена.

— Ти хочеш знати все?

— Ні, — сказав Тарен. — Але скажіть те, що потрібно, щоб це більше ніхто не назвав «дослідженням».

Алвен кивнув.

— Її привезли під охороною. Згоди не було. Вона відмовлялася від процедур. Її утримували. Я підписував медичні протоколи перші місяці.

— Ви брали участь, — сказала Ліора.

— Так.

Без виправдання.

— Чому потім зупинилися?

— Бо я був боягузом достатньо довго.

Тарен дивився на нього холодно.

Алвен не просив пробачення.

— Фенікс, — сказала Ліора. — Корвен.

— Він керував концепцією. Не щоденною роботою.

— Він знав про примус?

Алвен навіть не задумався.

— Так.

— Про шкоду?

— Так.

— Як це виправдовував?

Алвен потер суху шкіру на зап’ясті.

— Він зневажав садизм. Одного охоронця вигнав за те, що той ударив Мерту «без потреби». А потім того ж дня дозволив процедуру, після якої вона дві доби не могла встати.

Тарен відвернувся. Алвен потер зап’ястя.

— Вона після того просила не знеболювальне. Просила забрати з палати годинник, бо цокання не давало спати. Наступного ранку ще й посварила мене за те, що я поставив чашку на край столу. Казала, у болоті так гублять хороший посуд.

У Тарена сіпнувся рот. Не усмішка, але щось близьке.

Алвен продовжив уже тихіше:

— Корвен називав процедуру необхідною. Цього йому вистачало.

Тарен стояв біля вікна.

— Мати торгувалася за нас?

Алвен заплющив очі.

— Так.

— Вона погодилась на щось?

— Не на експеримент.

Він сказав це різко.

— Не плутай. Вона не могла піти. Не могла відмовитися без наслідків. Коли зрозуміла, що вагітність уже є, почала торгуватися за умови. Хто буде присутній. Які процедури не проводитимуть пізніше. Що станеться з дітьми.

— Чому він слухав?

— Бо вона була потрібна живою. Бо була компетентна й могла зірвати частину роботи. Бо іноді він визнавав її розум. Це не робило їх рівними.

Тарен кивнув один раз.

— Вона знала мою силу?

— Ні.

— Точно?

— Ніхто не знав. У тебе не було феніксової реакції, яку чекали. Корвен вважав тебе слабким результатом. Мерта знала тільки принцип своєї лінії: якщо ознаки немає, це ще не означає, що всередині нічого немає.

Ліора сказала:

— І не виправила його.

Алвен подивився на неї.

— Ні.

— Навмисно?

— Так.

Тарен опустив голову. Мерта не знала, ким він стане. Вона просто побачила, що Корвен уже списав одну дитину, і не стала сперечатися з його помилкою.

— Вона вибрала мене, — сказав він.

Алвен похитав головою.

— Обережно.

Тарен підняв очі.