ГЛАВА 12. СПИСОК

Четверте ім’я з’явилося о другій ночі. Не від Велара. Від банківського архіву.

Кален розбудив Ліору дзвінком і сказав:

— Нейр Алвен.

Вона сіла в ліжку.

— Хто?

— Колишній лікар програми Р-17. Не наглядова рада. Медична група. Живий. Смертний за походженням, але після старої процедури регенеративного подовження живе досі.

— Причетність?

— Оце цікаве. У нього немає виплат після третього року програми. Навпаки, є штраф за порушення конфіденційності.

Ліора вже одягалася.

— Що порушив?

— Додаток вилучений.

— Звісно.

— Але банк зберіг копію листа його адвоката. Алвен погрожував звернутися до зовнішнього суду через «недобровільне утримання материнського носія».

Ліора зупинилася.

— Повторіть.

Кален повторив.

До відомства вона приїхала за двадцять хвилин.

Тарен уже був там.

— Хто вас викликав?

— Кален.

Кален, не піднімаючи очей, сказав:

— Ви б усе одно викликали.

— Можливо.

— Тоді я зекономив час.

Сейра привели пізніше.

Він прочитав ім’я четвертої цілі й нічого не сказав.

Ліора поклала перед ним копію листа.

— Знаєте цю людину?

— Ні.

— Батько згадував?

— Ні.

— Велар?

— Ні.

— Він намагався зупинити програму.

Сейр глянув на документ.

— Один лист нічого не доводить.

Тарен тихо сказав:

— Тепер ти цитуєш її.

Сейр кинув на нього погляд.

Ліора не дала братам піти вбік.

— Алвен не отримував виплат після конфлікту. Його виключили з медичної групи. Через два місяці він подав заяву про незаконне утримання жінки. Заяву закрили за відсутністю юрисдикції.

— Хто закрив? — спитав Сейр.

Ліора підсунула сторінку. Прізвище було старе. Вейрен.

Сейр подивився на неї. Тарен теж.

Ліора відчула сором, хоча людина, яка підписала, померла до її народження.

Сором не був доказом особистої вини.

Але був інформацією про те, де вона стоїть.

— Мій рід, — сказала вона. — Так.

Сейр відкинувся.

— І ви хочете, щоб я повірив у вашу неупередженість.

— Ні. Я хочу, щоб ви читали документ.

— Ваші люди закрили заяву.

— Так.

— Саель і Тор фінансували.

— Так.

— Вейн наглядав.

— Так.

— І ви досі говорите так, ніби вони могли бути невинні.

Ліора подивилася на нього.

— Я говорю так, ніби ступінь вини кожного треба встановити окремо. Інакше список достатньо скласти тому, кому ви вже довіряєте.

Сейр мовчав. Тарен сказав:

— Оце і сталося.

— Замовкни.

— Ні.

— Ти не був там.

— Ти теж.

Сейр різко встав. Охорона напружилась.

— Батько показав мені записи. Її медичні карти. Фото. Пошкодження. Вони робили це роками.

Тарен теж підвівся.

— Я не кажу, що не робили.

— Тоді що ти кажеш?

— Що він дав тобі правду, а потім приробив до неї список.

Сейр завмер.

Ліора відчула, що це точне формулювання.

— Перші троє, можливо, справді були причетні, — сказала вона. — Це робить четверте ім’я важливішим, не слабшим. Якщо Алвен намагався зупинити програму, список не є списком винних. Це список людей, які щось знають.

Сейр подивився на лист.

— Може, він зрадив пізніше.

— Може, — сказала Ліора. — Тому ми його знайдемо живим і спитаємо.

— А якщо він бреше?

— Перевіримо.

— А якщо батько має доказ?

— Нехай дасть.

Сейр засміявся коротко.

— Ви думаєте, він прийде до вас із папкою?

— Ні.

— Тоді ви нічого про нього не розумієте.

Ліора схилила голову.

— Розкажіть.