До розбитого серця

Час

Час іде... А скільки того часу?
У нас, у двох? Хвилин неначе мало.
Я скажу, що маємо ми його масу,
І навіть сонце те прекрасно знало.

Не матимемо більше шансу,
Бо колись відповіли щось в'яло?
Є бескінечність ціла в нас запасу
Й не пропаде вже те, що з нами стало.

Коротке слово й навіть звук
Несуть в собі всесвітню суть.
У суті тій емоцій голоснючий гук.
І з неї почуття наші не йдуть.

Нехай говоримо ми рідше,
Але ж говоримо, ще й як?
Я не стану слухать менш ніжніше.
Ніщо не забере кохання смак.

Тож, дай своїм думкам нарешті спокій,
Й не задувай безмежності свічу.
Не шукай хвилинам нашим обрій.
І просто будь моїм. Досхочу.

Подобається

#1852 в Різне
#359 в Поезія
#7505 в Любовні романи
#1774 в Короткий любовний роман

Відредаговано: 04.05.2025