Їй наснилися кити і ти,
Безкрає море почуттів і барв,
Над яким ніколи не дують вітри.
А в його хвилях лиш зоряний жар.
Їй наснилася земля краси.
Простори повні щастя, а не злоби.
Там, де густі пахощі солодкої мли.
І годин зроду не бракує доби.
Їй наснилося щось давнє і знайоме.
Щось, ще не закінчившись, почалось.
Чомусь воно допоки не було відоме.
Бо, мабуть, їй просто був потрібен хтось.
#1846 в Різне
#349 в Поезія
#7357 в Любовні романи
#1730 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 04.05.2025