До розбитого серця

Небо та зорі

Я не вмію писати вірші.
І зорею не знаю як буть.
Знаєш, твоя рима все ж ліпша,
Але й мою, прошу не забудь.
А небо у нас усе ж спільне,
У тебе, і в мене в долоні.
І хоч барва його часом блідне,
Зорі його не холодні.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше