РОЗДІЛ П'ЯТНАДЦЯТИЙ. Частина 2.

Це був шикарний п’ятизірковий готель, перші поверхи якого займали фітнес центри, тенісні корти, турецькі лазні, була тут, звичайно ж і сауна, про що свідчив напис золотими кириличними літерами на білому мармуровому портику перед масивними двостулковими дверима з червоного дерева. Всередині приміщення розкіш почав діяти мені на нерви. Як можна таку річ як сауна, яка мала б єднати людину з природою та корінням і самобутністю фінського етносу, перетворити на повний абсурд із золота та мармуру? Менш із тим саме так і було.

Гарний високий араб, що стояв біля білого різьбленого мармурового ресепшена, імпозантно посміхнувся мені, й знаком запросив слідувати за ним. Він підвів мене до матових скляних дверей і відчинив їх переді мною. Я ввійшла у залу з великим басейном, викладеним чарівними мозаїками у давньоримському стилі, стіни також прикрашали мозаїки, які у стриманих подробицях ілюстрували сцени з римських оргій. Приглушене інтимне світло золотих бра з колекції Версаче Палаццо відбивалося у кришталевій воді басейну. У мармурових вазонах по кутках басейну стояло кілька дебелих пальм. У затінку однієї з них, в махровому халаті вершкового кольору, розшитому золотими головами Медузи, на білому, декорованому перламутром шезлонгу лежав Авіатор. На скляному столику поруч з ним стояло срібне відерце з пляшкою шампанського, два келихи та ваза з фруктами.

– Привіт, – кинула я роздратовано, оглядаючись на всі боки – а де всі?

Авіатор нахабно посміхнувся, закинув ногу на ногу, ніби випадково демонструючи, що під халатом у нього немає більше жодного одягу:

– Я вже прийняв рішення – я беру тебе на роботу.

– А як же ж конкурс? Шість конкуренток, чоловіча частина керівництва компанії? – не здавалася я.

– Розумієш, Катю… ммм… насправді крім тебе ніхто не погодився на це випробування… Це тобі не Київ, де заради роботи за хорошу зарплату дівчата готові на що завгодно… Тут закони, принципи, мораль і всяке таке. Нам з тобою цього не зрозуміти, правда?

Я мовчки проковтнула цей спіч і похмуро подивилася на нього:

– А далі що робитимемо?

– Відсвяткуємо твою перемогу у фінальному турі.

Він встав, скинув халат і пірнув у кришталеву воду басейну. Жовті плями світла захиталися на потурбованій поверхні. Мені на секунду здалося, що вся величезна зала навколо також захилиталася, і я зараз не втримаюся на ногах і гепнусь на холодну мармурову підлогу. Але я справилася із собою і побачила як Майкл махнув рукою запрошуючи мене приєднатися:

– Ходи сюди, переможниця!

Секс у басейні був схожий на синхронне плавання. Принаймні я думаю, те що ми робили з Майклом, саме так і виглядало. Потім він потяг мене у сауну. Майкл по-джентельменськи всівся на жорстку дерев’яну лаву, наштирхнувши мене на себе немов м’який пломбір – в гарячій сауні мені дійсно здалося що я тану і поступово приплавляюся до свого невтомного партнера. Потім знову був басейн – і це було чудово, після варварської задушливої сауни, яка посеред спекотного Абу-Дабі здавалася мені схибленою вигадкою якогось маніяка… А потім було кругле ліжко у спеціальній кімнаті поряд з басейном. Воно було оббите штучною білою шкірою і геть не боялося вологи з наших мокрих після басейну тіл. Але мені не дуже подобалося липнути до ліжка сідницями, і Майкл застелив його махровим простирадлом.

Якби за майстерність у сексі давали, як у мистецтві, звання та премії, то мій новий бос був би народним артистом, лауреатом державних премій та героєм праці. З ним за одну ніч можна було відчути себе незайманою дівчинкою, в якої все вперше, наложницею султана Брунея, що обіймає одну за одною своїх найкращих дружин, або заматерілою німфоманкою, що пропустила через себе чоловіче населення середньої європейської столиці. Він був геніальним режисером фантасмагорій у ліжку – і, на відміну від покійного Віктюка, ніколи не повторювався! Наприкінці кожного акту його зброя стріляла, як гармата найбільшого калібру!

Прямо з сауни він повіз мене до своїх апартаментів. Він почав роздягати мене прямо в передпокої, і накинувся на мене з такою переконливістю, що від шикарного ліжка у стилі Людовіка XIV  мало не відвалилися гнуті позолочені ніжки.

Вранці я прокинулася сама. Спочатку мені здалося, ніби все, що трапилося - просто сон. Але поруч на подушці лежали мої зім'яті стрінги... Мені раптом здалося, що цей зім'ятий шматочок тканини сфотографував, увібрав у себе всю нашу невгамовну ніч! Мені навіть подумалося, що якби винайшли якийсь особливий «програвач», то можна було б вкласти в нього ці стрінги і відтворити, відновити, повернути все, що ми випробували, – дотик за дотиком, поцілунок за поцілунком, обійми за обіймами, стогін за стогоном, знемогу за знемогою… Жага помсти раптом трохи притупилась… Але я, незважаючи ні на що, відчувала, що ніколи не зможу полюбити Авіатора… 

Я схопилася і помчала до офісу. Майкл вже урочисто возсідав у своєму ексклюзивному офісному кріслі.. На ньому був темно-сірий твідовий костюм і біла сорочка з широко розстібнутим коміром. 

Я зупинилася на порозі.

– Мені можна приступити до роботи? – він встав мені назустріч.

– Ти вже приступила…