РОЗДІЛ ВОСЬМИЙ. Частина 1.

Я провела нового боса прямо на кухню і посадила за обідній стіл. Потім підійшла до плити, щоб поставити чайник, але раптом зупинилася: новий бос обійняв мене.

– Едуарде Валентиновичу ви чого?

– Катя, ти зводиш мене з розуму. Ти така надзвичайна дівчина!

– Мені дуже приємно, але ж ви – мій начальник, – спробувала я урезонити шефа.

– У ліжку ми всі рівні, отже, я можу поступитися тобі пальмою першості і стати твоїм підлеглим.

– Я не можу. У мене в душі така порожнеча. Я щойно пережила розрив зі своїм чоловіком...

– Не треба мені нічого говорити про твого чоловіка! – у голосі його з’явилися металеві нотки. – Ти навіть не уявляєш, скільки б я заплатив, щоб у тебе не було чоловіка. Жодного! Шкода, що за гроші не можна купити минуле та знищити його…

Я була дещо приголомшена такою заявою, але впоралася з собою й запитала:

– А майбутнє можна купити за гроші?

– Звичайно ж можна! І сьогодення і майбутнє. А твою душевну порожнечу треба і можна заповнити. Катя, якщо ти будеш зі мною близька, то я зроблю все можливе, щоб ти нічого не потребувала. Я зроблю тебе своєю правою рукою… Я братиму тебе з собою на переговори. Ти не лише гарна, а й дуже розумна дівчина.

Остання пропозиція здалася мені досить привабливою. Я повернулася до нового боса, розпливлася в посмішці й дозволила йому обійняти себе за талію спітнілими від надмірного хвилювання руками.

Побачивши, що закипів чайник, новий бос помітно збудився і спитав з надією в голосі:

– Катя, може, у тебе є шампанське? Я чомусь хвилююсь. Сам не розумію, чому ти так дієш на мене.

Діставши з холодильника пляшку шампанського, я зазначила про себе, що зараз все йде за планом, і поставила її на стіл перед шефом. Шеф відразу відкрив пляшку, розлив шампанське по фужерах і скоріше стверджувально заявив, ніж запитав:

– Катя, я в тебе сьогодні залишусь?

– Залишайтеся.

– Давай на ти. Можеш називати мене Едуард, або просто Ед.

– Добре, Ед.

Я дивилася на нового боса, що казав про своє хвилювання, але я не вірила йому, і думала про те, що, як не крути, мені доведеться з ним спати. В іншому ж випадку я не отримаю потрібної інформації. Отримати бажане можна тільки в тому випадку, якщо стати коханкою та правою рукою нового боса. Крапка. Я не могла уявити собі, як у мене вистачить духу лягти в ліжко з майже незнайомим чоловіком і вдавати, що мені добре і що я перебуваю на сьомому небі від блаженства. І як на це відреагує Геннадій? Чи спитає він мене про те, чи спала я з конкурентом? Скоріш за все не спитає, бо тут і так все зрозуміло. Я згадала слова Геннадія про те, що він може спати зі своєю дружиною, і що поки ми не разом, ніхто нікому не зраджує. Все буде зовсім інакше, коли ми зійдемося і житимемо під одним дахом. Він просто не ставитиме мені зайвих питань, і ми обидва зітремо минуле з пам'яті.

Я не можу дозволити новому босу знищити рідну компанію. Після розмови з ним я нарешті зрозуміла, що Геннадій мав рацію, вважаючи, що “Оріон” нас топить. Він веде справжню війну проти нашої компанії: переманює наших клієнтів, нацьковує різні перевірки. “Оріон” потужніший, і він має всі можливості нас потопити, бо його генеральним директором рухає помста і давня образа. Для нового боса це питання честі. Він поставив собі за мету – розвалити нашу компанію і обов'язково довести свою справу до кінця, незважаючи на те, що це задоволення коштуватиме йому великих грошей. Він готовий платити за це. І все ж у “Оріона” мають бути свої слабкі місця, по яких можна завдати нищівного удару. Для цього мені потрібно не тільки стати частиною системи, а й увійти в цілковиту довіру, стати для нового боса доволі близькою людиною, якій вона може довіряти так само, як Геннадій.

довіряє мені. Я маю задурманити голову цьому Еду, дивувати його в ліжку і бути незамінним помічником у його роботі.

Тільки як же з ним спати? Заплющувати очі і думати про Геннадія? Терпіти, пересилити себе і вдавати, що я відчуваю задоволення? Зрештою, я маю кінцеву мету, і ця мета – Геннадій, а ціль, як відомо, виправдовує будь-які засоби. Тим більше, якщо “Оріон” знищить нашу компанію, то постраждає і мій майбутній чоловік, а в мене немає жодного бажання будувати своє сімейне життя, не маючи ані копійчини. 

Звичайно, мене дещо образило, що Геннадій не розповів про свої давнішні стосунки з Едуардом… Може він не встиг, чи забув? Навряд… Можливо не вважав за потрібне?

Подивившись на нового боса, що пристрасно витріщався на мене, я поклала його руку до себе на стегно і тихо запитала:

– Ед, а я тобі подобаюся?

– Я від тебе просто божеволію! – вигукнув чоловік.

– Отже, помстимося компанії “Каскад” разом?

– Звісно ж!

Я ніжно поцілувала його в шию і одразу звернула увагу на те, що по його тілу миттєво пішли мурашки. 

– Іди в спальню й лягай. Я схожу до ванної і незабаром прийду. – прошепотіла я йому у саме вухо.

– Я хочу випити шампанського, – задумливо сказав новий бос. – Я шампанське по фужерах розлив, але ж ми його так і не випили.

Простягнувши новому босу келих з шампанським, я швидко сказала:

– Ти пий, а я поки що в душ схожу.

– А ти зі мною хіба не вип'єш?

– Я приєднаюся пізніше. А ще краще, візьми пляшку шампанського в спальню, там це буде приємніше робити.

– Ти не проти, якщо один келих я пропущу без тебе, а потім ми вип'ємо разом? Втомився до чортиків…

– Можеш пропустити хоч два келихи.

Новий бос узяв зі столу почату пляшку шампанського і свій фужер, а я взяла свій і ми разом пішли до спальні. 

Поставивши свій фужер на тумбочку, поруч з пляшкою та фужером Едуарда, я зняла з ліжка покривало і запалила свічки, що стояли у дорогих свічниках і ввімкнула легку мелодійну музику.

– Приходь швидше. Я вже весь палаю від бажання. Це буде найказковіша ніч у моєму житті. – сказав він.

Я прихопила із спальні свій мереживний пеньюар і пішла у ванну. Скинувши з себе одяг, я встала під душ, заплющила очі і постаралася налаштувати себе на неминучу близькість.