РОЗДІЛ П'ЯТИЙ. Частина 4.

– Ти будеш повною дурепою, якщо погодишся на те, що він тобі запропонував, – розчаровано сказала мені Нінка.

Я вже зрозуміла, що Нінка ставиться до моїх нових стосунків м’ко кажучи прохолодно, тому що вона вважає, що зустрічатися з одруженим чоловіком – це вкрай безглуздо і нерозумно, що це марнування твого часу та твоїх років. При цьому вона не мала нічого проти службових романів і навіть наводила мені кілька прикладів з її особистого досвіду, коли товариші по службі створювали міцні сім'ї. Єдине, чого Нінка не сприймала за належне – це роман з начальником. Вона вважала це початком кінця власної кар'єри, і не забувала нагадувати мені про те, що начальники – люди вкрай розбещені, вони звикають до відчуття новизни, і для них цілком природно мати не просто цінного працівника, а ще й мати з ним інтимні стосунки, якщо цей працівник – жінка. І взагалі, ще незрозуміло, хто кого використовує, і, що швидше за все, використовують саме мене.

– Нінка, ти що, зовсім не збираєшся за мене радіти?

– Не збираюся, – чесно зізналася вона. – Та твоєму Геннадію треба ноги та руки вирвати за те, що він тобі пропонує.

– Олено, це називається «промислове шпигунство», і його використовують у багатьох компаніях.

– Він підставляє тебе, як хоче, – стояла на своєму Нінка. – До речі, за такі речі з тобою можуть зробити все, що завгодно. Шеф ризикує твоїм життям, врешті-решт. А якщо хтось здогадається, що ти засланий козачок, який працює у конкуруючій компанії?

– Ніхто нічого не взнає. Компанії знаходяться у різних містах.

– Але ж вони конкурують, дурепа, і одна топить іншу! Треба хоч трохи подумати про свою безпеку, пожаліти себе. Бо тут на раз-два без макитри можна лишитись, а не те що… 

– Я хочу заміж за Геннадія, – рішуче сказала я.

– Та зрозумій ти, нарешті, – дурить він тебе! Використає та покине, – миттєво зробила свій прогноз Нінка.

– Як ти так можеш говорити про людину, якщо ти взагалі її не знаєш?

– Він чоловік, і цього цілком достатньо. Всі чоловіки однакові. Катя, шкода мені буде тебе, якщо ти в це вплутаєшся, адже потім буде так боляче розчаровуватися в коханій людині.

– Нінка, ну не можна ж всіх чоловіків стригти під один гребінець.

– А от і можна! - Перебила мене подруга. - Чоловік, він і в Африці чоловік. Зраділа: мовляв, він тобі придбає квиток, відвезе на вокзал, забезпечить житлом і сам підкладе під іншого чоловіка. Та він не любить тебе ані на грам, якщо пропонує таке! Так із коханою жінкою не вчиняють!

– Все, досить про погане. Просто готуйся до того, що незабаром ти будеш свідком на моєму весіллі. – зізнатися чесно, після розмови з Геннадієм я перебувала в такому блаженному стані, що Нінкіни слова були для мене що мертвому дощик. Хай краще мій коханий розлучиться, натомість зажадавши від мене виконання певних умов, ніж він взагалі не висуватиме жодних умов, житиме в сім'ї, а мене триматиме у вічних коханках.

– Катя, я бажаю тобі тільки найкращого, – сумним голосом сказала моя подруга. – з чоловіками треба бути завжди напоготові, і не варто забувати про те, що вони кидають жінку, коли їй особливо важко, і завжди завдають удару з-за спини. Бити в обличчя і при цьому дивитися у вічі вони не вміють. Вони діють нишком. Я досі не можу позбутися пухлини в душі, яку завдав мені Денис після того, як проміняв мене на іншу…

– А хіба в душі буває пухлина?

– Буває… Я переконалася в цьому на власному досвіді.

– То знайди того, хто тебе вилікує.

– Вона так розрослася, що вже її навряд чи можна вирізати. Боюся, вона на все життя… Але якщо мені вдасться захомутати Рустама, то, можливо, грошова терапія мені дещо допоможе. – І Нінка розсміялася.

Поклавши слухавку, я вийшла з таксі й подумала про те, що зараз мене вже навряд чи щось може зупинити, бо я почула від Геннадія ті слова, які мріяла почути з того самого моменту, щойно прийшла на роботу. 

Піднімаючись сходами на третій поверх, я думала про те що Геннадій правий: незважаючи на те, що ми, жінки, любимо вухами, любов потребує вчинків, а не слів. Якщо він піде з сім'ї – це буде гідний вчинок, який доводить його любов до мене. Я ж люблю Геннадія з усіма його недоліками, гідними рисами та тарганами в голові.

Мені уявилося наше подружнє життя, яке має бути щасливим і безтурботним. Принаймні я докладатиму до цього всіх зусиль. Ми будемо насолоджуватися один одним, статками і нашим коханням, а життя повертатиметься до нас лише своєю найсвітлішою стороною. Я в цьому певна, а інакше просто не може бути.