РОЗДІЛ П'ЯТИЙ. Частина 2.

Я втомлено посміхнулася, пересмикнула плечима і ледь чутно промовила:

– Гена, нам час на роботу.

– Катя, я так і не почув: як тобі моя ідея?

– А що ти хочеш від мене почути? – Здивовано запитала я. – Що саме?

При цьому Геннадій намагався не дивитися мені у вічі, а до мене поступово доходила вся безглуздість і дикість цієї ситуації. Вставши зі свого місця, я підійшла до вікна, сіла на підвіконня і нервово почала гризти нігті. Ніяк не можу позбутися цієї дурнуватої звички – гризти нігті, коли нервую.

– Катя, припини гризти нігті.

– Вибач. Мені здається, тобі нам на роботу.

– Я не почув…

– Що ти хотів почути? – перебила я Геннадія. – По-перше, я не просто секретарка. Я не для цього п'ять років гризла граніт науки і цілу купу мов вивчила. По-друге, якщо я тебе покохала і з величезним задоволенням лягаю з тобою в ліжко, то це не означає, що я можу лягти в ліжко зі всіма генеральними директорами компаній, які з нами конкурують. Ти надто погано про мене думаєш. Я не думала, що ти настільки мене не цінуєш і так зневажливо відносишся до мене.

Геннадій підвівся, підійшов до мене і пронизливо подивився мені прямо в очі.

– Катя, ти єдина людина, якій я можу довіряти.

– Я ціную твою довіру, але виконати те, що ти пропонуєш, не можу.

– Я, мабуть, надто рано затіяв цю розмову. Ти мене не зовсім зрозуміла. Я ж не назавжди тебе відправляю працювати секретарем до цієї компанії. Ти зрозумій, зараз найкращий момент. Я знайшов оголошення, що компанії «Оріон» потрібен секретар. Це наш шанс. Я впевнений, що тебе візьмуть на це місце. Ти підходиш на цю посаду просто ідеально. Тільки ніхто не знатиме, де ти насправді працюєш. І ще. Я не підкладаю тебе під шефа компанії. Невже не можна крутити чоловіком, тримати його на відстані і щоразу, коли має статися близькість, вигадувати якісь відмовки? Га? Катя, ну не мені тебе вчити, як задурити чоловікові голову. Думаю, ти це знаєш набагато краще за мене. Отже, ти маєш виїхати до Дніпра якомога швидше. Зволікати не можна. Місце можуть зайняти. Інших способів проникнути до компанії немає. Посада секретаря – це те, що нам потрібно, тому що секретар більше за інших наближений до начальника. Катя, я прошу тебе лише пофліртувати з директором «Оріона».

– А як ти поясниш мою відсутність у нашій компанії? – розгублено знизала я плечима.

– Скажімо, що ти перед своїм переходом на нову посаду поїхала на навчання, на якісь курси підвищення кваліфікації. Які проблеми? Катя, ти мусиш допомогти мені розбити «Оріон». Якщо ми не розіб'ємо їх, вони розіб'ють нас.

Побачивши, що я, як і раніше, стою нерухомо, Геннадій нервово заходив по кімнаті і заговорив тим самим обуреним голосом:

– Катя, я тебе дуже прошу! Невже тобі так важко закрутити роман із начальником?

– Ми дорослі люди, і мені не зовсім зрозуміло, як можна тримати чоловіка на відстані, крутити з ним роман і при цьому витягувати з нього кліщами потрібну нам інформацію. Зазвичай усю подібну інформацію отримують у ліжку, коли чоловік відключає верхню голову та включає нижню. У такі моменти він слабкий, знесилений і дурний.

– Витягувати кліщами інформацію не варто, – Геннадій спробував усміхнутися, але ця посмішка вийшла нервовою та неприродною. – Інакше наш підступний план буде розсекречено.

– Та зрозумій же ж ти нарешті! Щоб отримати від чоловіка цінні відомості, з ним треба бути в досить тісних, близьких і довірчих стосунках, – промовила я обурено, – треба бути його коханкою. Можна подумати, що ти цього не знаєш! Навіщо ти вмикаєш дурня і вдаєш, що можна обійтися малою кров'ю?! Та й чому саме я? Ти можеш знайти іншу дівчину і добре їй заплатити. Нині стільки хитрих, зубатих та безробітних дівчат. Запропонуй будь-кому, вона з радістю погодиться і зробить усе, що треба. І ця дівчина буде працювати секретарем в «Оріоні» та зливати нам необхідну інформацію. Найголовніше, щоб у дівчини були довгі ноги, груди четвертого розміру, довге волосся і бажано пухкі губи, накачані силіконом. Бажано, але не обов'язково. Диплом подібній дівчині мати не потрібно. З такими зовнішніми даними цей папірець навряд чи матиме хоч якесь значення.

– Катя, ця дівчина може завжди нас продати, якщо їй заплатять більше, – зауважив Геннадій і знову підійшов до мене. – Я ніколи й нізащо не звернуся з такою пропозицією до людини, якій не довіряю. А довіряю я в цьому житті лише тобі.

Звичайно, мені дуже хотілося запитати Геннадійа, чи довіряє він дружині, але вирішила, що в цій ситуації мені краще промовчати. От нехай свою дружину і засилає до «Оріону». Судячи з її божевільної пики Вона ніколи не продасть рідного чоловіка і робитиме все можливе на благо його компанії.

В цей момент Геннадій торкнувся губами мого чола і прошепотів:

– Я сподівався, що ти зрозумієш мене правильно, адже ти така розумна…

– Не люблю, коли мене цілують у лоба.

– Чому?

– Тому що в лоб цілують переважно небіжчиків. У труні.

– Катя, якщо ми з тобою розіб'ємо «Оріон» – я одружуся з тобою, – несподівано сказав Геннадій.