РОЗДІЛ ТРЕТІЙ. Частина 1.

Сідаємо за столик. Шеф замовляє пляшку шампанського, відкриває її з легким хлопком і наливає бокали – так, щоб була половина бокала піни. 

– Ну, за тебе, Садовська! Молодець! Зробила нам контракт, і навіть більше… Прямо не знаю як тобі й дякувати… 

Ми цокнулися й випили до дна. Я почервоніла, і мовчки опустивши погляд, дивилася перед собою на стіл. Треба було щось казати. Набираю повітря й слова ніби самі вилітають назовні:
– Дозвольте, Геннадію Петровичу, я сьогодні знов переночую в офісі. А ще – пробачте мене за вчорашнє. Я дуже перед вами винна. У вас напевно через мене великі неприємності.

Шеф піджав губи й обережно поставив пустий бокал перед собою.

– Так, Садовська, неприємності в мене по повній. З дому мене виперли, і я ночував у квартирі свого друга, слава Богу, хоч валізу речей дозволили з собою взяти, а то навіть не було б в чому сьогодні йти на зустріч. – він нахмурився й теж опустив очі долу. Він виглядав зовсім нещасним, але в його поведінці й схованому від мене погляді було щось лукаве, і я це дуже добре відчула. – Навіть не знаю, Катя, що мені тепер робити… 

Думки мої плуталися. Я знала про неписане правило для жінок-підлеглих: ніколи не спати з начальниками,  інакше можна запросто вилетіти з роботи. Кажуть, що РОМАН З ШЕФОМ – ЦЕ ПОЧАТОК КІНЦЯ ТВОЄЇ КАР'ЄРИ. Але я була готова порушити це правило, тому що цей чоловік не просто був моїм начальником, він подобався мені до тремтіння в колінах. Любовний дурман настільки сп'янив мене, що я втратила контроль над своїми почуттями. Та й, чесно кажучи, мені вже набридло боротися з самою собою. Я втомилася постійно бути напоготові і переконувати себе в тому, що якщо я хочу чогось у цьому житті досягти і стати діловою та успішною жінкою, то я в жодному разі не повинна допустити, щоб мене з головою затягло у вир цієї пристрасті. Я не знаю, що буде далі і не хочу про це думати. Коли чоловік і жінка опиняються в одному ліжку, то про якісь подальші виключно ділові відносини між ними не може бути й мови. І хай це так. Нехай. Я не знаю, які надалі стосунки складуться між нами, але я ХОЧУ СВОГО ШЕФА і нічого не можу з цим «ХОЧУ» вдіяти.

З того самого моменту, як я почала у нього працювати, він кидав на мене двозначні погляди, говорив компліменти, цікавився моїм особистим життям. 

Якось у темних окулярах на роботу прийшов. В чому справа? Ячмінь? Чи гірше – синець під оком? «Ні, – пояснив. - Не можу на вас, Катя, дивитися! Ви мене засліплюєте…»

Я, як могла, намагалася тримати дистанцію. І от цей візит американців… 

– Щодо офісу…– після тривалої паузи додав він. Можеш ночувати, в тому офісі скільки тобі заманеться. Тільки я для нас сьогодні зняв два окремі номери тут, у готелі. Бо водія я відпустив – він мені завтра виспаний треба.

Я не стала нічого патякати про таксі, на якому за п’ятнадцять-двадцять хвилин можна добратись у самий центр Києва, бо зрозуміла хід його думок – він вже все вирішив стосовно НАС. Настав момент, коли ми з ним повинні зблизитися, а точніше, опинитися в одному ліжку. Просто настав момент, коли ЦЕ має статися.

Я точно знала, що ЦЕ станеться сьогодні вночі, тому що період споглядань, випадкових дотиків та багатообіцяючих поглядів і так затягнувся. Як каже одна моя хороша знайома, кожен начальник має свою межу міцності.

Коли я прочитала оголошення в газеті, що велика компанія оголошує конкурс на вакантну посаду офіс менеджера, я зрозуміла, що це мій шанс. На співбесіді відразу відзначили мій інтелект і мою впевненість у собі, а вся моя поведінка говорила про те, що я готова до будь-якої конкуренції. Я завжди хотіла стати діловою та успішною жінкою і з неприхованою заздрістю дивилася на жінок, яким ще не було й тридцяти, але які вже з гордістю представлялися членами ради директорів, фінансовими директорами, консультантами головних директорів та президентами різних агенцій. Я завжди хотіла опинитися на їхньому місці. Якось мені вдалося поспілкуватися з однією жінкою – президентом досить великої компанії. Коли я запитала її про те, як за такий короткий термін вона так швидко піднялася службовими сходами, адже вона така молода, моя співрозмовниця промовчала і відвела очі вбік. У той момент я зрозуміла, що кожна з таких жінок має свою таємницю. Я ніколи не мріяла принести своє життя в жертву родиннjve вогнищe і стати вічно незадоволеною, нудною і втомленою домогосподаркою, що сховалася від життя за стінами власного будинку.  Так от, на співбесіді я виклалася на повну і зробила карколомну саморекламу, демонструючи те, що я володію особистою силою і зовсім не боюся розділити її з іншими. Побачивши, що я позбавлена комплексу обмеження особистої свободи та утиску прав і всякого такого лайна, мене взяли на випробувальний термін, а потім і на постійну роботу.

І от тепер переді мною виникла нелегка дилема: зав'язати інтимні стосунки з начальником і скористатися його прихильністю з метою кар'єрного зростання або сьогодні ж йому відмовити, гублячись у здогадах, коли ж я буду звільнена: прямо зараз або після того, як вивезу свої лахи з офісу…  

Кар'єрне зростання… Боже мій, як же я про нього мрію! А може я мрію не про кар'єру, а просто про гроші? Може просто бути його коханкою, і жити за його гроші – це набагато кращий варіант, ніж бігати по зустрічах з важною пикою? Він хоч і не олігарх, але коханку зможе забезпечити… Я до того й не дуже вибаглива… 

А може змусити його одружитись зі мною, врешті-решт?