Летить . Співає і вуркоче ,
Остання тиха мить життя ,
І так вона до тебе хоче ,
Що аж кричить у небуття.
І тиха хата , крихта хлібу ,
І трохи більше молока ,
Дитина жде свого обіду ,
На що не здійметься рука.
-Я хочу їсти ,- каже Павло ,
-Я хочу жити без війни .
Навіщо люди крадуть правду ?
Навіщо ? Хто ми , а вони ?
Вони не люди ?,- вже стихає .
-Якщо є люди , то тоді
Навіщо їжу відбирають ,
Навіщо ждуть на самоті ?
А війни , біль живе в країні ,
А сни , що бачать матері ?
А крах , а бруд силенна сила ,
Навіщо ми живем тоді ?
-Не знаю , сину,- каже мама .
-Ця відповідь є не для нас .
Війна іде , сину , в країні ,
Бо в них є менше, аніж в нас .
Відредаговано: 12.03.2024