До почутих сердець
Навіщо ?
Летить. Співає і вуркоче,
Остання тиха мить життя,
І так вона до тебе хоче,
Що аж кричить у небуття.
І тиха хата, крихта хлібу,
І трохи більше молока,
Дитина жде свого обіду,
На що не здійметься рука.
— Я хочу їсти, — каже Павло,
— Я хочу жити без війни.
Навіщо люди крадуть правду?
Навіщо? Хто ми, а вони?
Вони не люди?, — вже стихає.
— Якщо є люди, то тоді
Навіщо їжу відбирають,
Навіщо ждуть на самоті?
А війни, біль живе в країні,
А сни, що бачать матері?
А крах, а бруд силенна сила,
Навіщо ми живем тоді?
— Не знаю, сину, — каже мама.
— Ця відповідь є не для нас.
Війна іде, сину, в країні,
Бо в них є менше, аніж в нас.
Відредаговано: 12.03.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
