До почутих сердець

Навіщо ?

Летить . Співає і вуркоче ,
Остання тиха мить життя ,
І так вона до тебе хоче ,
Що аж кричить у небуття.
І тиха хата , крихта хлібу ,
І трохи більше молока ,
Дитина жде свого обіду ,
На що не здійметься рука. 
-Я хочу їсти ,- каже Павло ,
-Я хочу жити без війни .
Навіщо люди крадуть правду ? 
Навіщо ? Хто ми , а вони ? 
Вони не люди ?,- вже стихає .
-Якщо є люди , то тоді 
Навіщо їжу відбирають ,
Навіщо ждуть на самоті ? 
А війни , біль живе в країні ,
А сни , що бачать матері ?
А крах , а бруд силенна сила ,
Навіщо ми живем тоді ? 
-Не знаю , сину,- каже мама .
-Ця відповідь є не для нас . 
Війна іде , сину , в країні , 
Бо в них є менше,  аніж в нас .

 

Xj2GPSbz_XPXQgrkzMr9juQF-FNEOqbvULTUY2b965MVo26HuNz768hi6xDz2T49ygD2EDLS3yUYsUzbnR4Al81NvxS25YNwQnZwwsOwJKzmj3rxfvqhJ1SmGBKV28oiUS3rDcPRViKBeV5gtv-VvZc




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше