До почутих сердець
Дощ...
А дощ , неначе та наука ,
А дощ тихесенько ішов ,
А дощ хотів тільки послухать
Про те , як люди люблять дощ .
Сидів на лаві і мугикав
Такий старенький чоловік ,
А біля нього тихо сіла журба минулих тих боргів .
Він мляво спав , він мляво слухав,
Як краплі по землі біжуть ,
Він не хотів іти і думать
Про те , що в світі не знайшов.
Вода полилась вже й на очі ,
Вода стікала з-під чола ,
Вода текла уже й у роті ,
А музика лилась складна .
А потім сльози і сумління ,
А потім страх , і жаль пішов
Його вже мучили творіння , яких у світі не знайшов.
І дощ сидів , і дощ і слухав
І дощ не плакав , не хотів .
Він щось казав , але не думав ,
Чи то і думать не хотів .
Краплі стікали із обличчя ,
Краплі лились уж хоч і жаль ,
Краплі не знали його муку ,
А чоловік не знав слова .
Він заридав , що є той сили
Він закричав тихенько вщент
І серце його так скрипіло ,
Душа не знала його меж.
І дощ тихенько повернувся ,
І дощ погладив по чолу ,
І чоловік той вже й вернувся ,
Побачив дівчинку свою.
Вона махала і сміялась ,
А потім зникла тихо враз
І дощ хотів іти додому , але почув тихі слова:
"Я дякую тобі мій дощик ,
Що дав побачити дитя .
Що сльози мої скрив туманом,
Що вони зникли без сліда,
Що не було в сім'ї обману ,
Що я побачив знов маля " ...
А дощ , неначе та наука ,
А дощ тихесенько ішов ,
А дощ хотів тільки послухать
Про те , як люди люблять дощ .
Відредаговано: 12.03.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
