До почутих сердець
Ніхто
«Колись, у хатці, у маленькій
Жив злий дідусь, що мав телят
Він був самотнім» —, каже ненька, —
«Ніколи не казав слова.
Він посилав усіх охочих,
Він всім кричав, і був як пес
Він не казав комусь з прохожих
Чи був в том сенс, чи був як сенс?
Колись йому на диво-свято
Один з прохожих тих нудних,
Дарунок зробив так завзято
Що аж і сам пішов ні з чим.
Собаку дав він величаво,
І проказав якісь слова,
Дідусь, прогнавши так зізнало,
Собаці і не дав ім'я.
Ніхто ніколи не «гавкучив»,
Ніхто ніколи не кричав,
Ніхто завжди був чимсь заручин,
То прав,то пісеньку співав.
Собака діда так завзято
Хотіла діду помагать,
Вона і вдень і вніч не спала,
Щоб міг і той сам десь заснуть.
Одного дня» , — вже тихо слабша, —
— До дідуся прийшов чужий,
Він вкрав майно, все без достатку,
Собаку підстрелив ручним.
А сам тікав десь так завзятко,
Що дід вернувся сам не свій.
Коли побачив пса,
байдуже та навіть тихо не взглянув,
Він взяв всі речі, сильні дуже
Та в ліс собаку потягнув.
Ніхто кричав, скавчав, пручався,
А дід не слухав той наказ.
Коли в машину сів байдужо,
Коли крутнув вдало кермо,
Коли назад глянув ще дужче,
Побачив дівчинку - Ніщо.»
Відредаговано: 12.03.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
