До почутих сердець
Ніхто...
"Колись , у хатці, у маленькій
Жив злий дідусь , що мав телят
Він був самотнім " -, каже ненька, -
"Ніколи не казав слова .
Він посилав усіх охочих ,
Він всім кричав , і був як пес
Він не казав комусь з прохожих
Чи був в том сенс , чи був як сенс ?
Колись йому на диво-свято
Один з прохожих тих нудних ,
Дарунок зробив так завзято
Що аж і сам пішов ні з чим .
Собаку дав він величаво ,
І проказав якісь слова ,
Дідусь , прогнавши так зізнало ,
Собаці і не дав ім'я .
Ніхто ніколи не "гавкучив",
Ніхто ніколи не кричав ,
Ніхто завжди був чимсь заручин ,
То прав ,то пісеньку співав .
Собака діда так завзято
Хотіла діду помагать ,
Вона і вдень і вніч не спала ,
Щоб міг і той сам десь заснуть .
Одного дня ",- вже тихо слабше,-
"До дідуся прийшов чужий ,
Він вкрав майно , все без достатку ,
Собаку підстрелив ручним .
А сам тікав десь так завзятко ,
Що дід вернувся сам не свій .
Коли побачив пса ,
байдуже та навіть тихо не взглянув ,
Він взяв всі речі , сильні дуже
Та в ліс собаку потягнув .
Ніхто кричав , скавчав , пручався ,
А дід не слухав той наказ .
Коли в машину сів байдужо ,
Коли крутнув вдало кермо ,
Коли назад глянув ще дужче ,
Побачив дівчинку - Ніщо ."
Відредаговано: 12.03.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
