Глава 28

- Нам? Допомогти? Мені не треба твоєї допомоги! - здивовано споглядає на мене Андрій..
- Ти не розумієш. Мене обв'язково знайдуть. Напевно я вже навіть у розшуку. І якщо розкриють де я знаходжусь, ти також полетиш у тюрму як спільник. Ти ж це усвідомлюєш? - прямо запитую, немаю часу ходити околяса..
- Неля обіцяла, що все пройде тихо! І ми будемо у безпеці! - запевняє сам себе..
- Ти справді їй віриш? Зараз вона схожа на божевільну, хіба ти не бачиш? Але якщо ти мені зараз допоможеш, то коли нас знайдуть я зроблю так, щоб ти був на волі. Скажу, що ти був на моєму боці і поліція тебе відпустить. Я ж бачу, що ти хороший і не хочеш проблем, правда? - промовляю все як на духу..
- Так, але...
- Андрію, ми повернулись! Як наша бранка?? - десь здалеку почувся голос Нелі. Чорт, доведеться ще чекати! 
- Благаю, подумай! - встигаю йому прошепотіти.. Натомість він киває, зникаючи з мого поля зору.. Тепер на нього вся надія. Сподіваюсь, вийде! Має ж вийти?! 
Максим:
Два дні! Два дні Рити немає вдома! Потроху я починаю божеволіти. Куди ж вона могла дітись? Не зникла ж? Чи зрештою, хтось міг її викрасти? Але хто? І головне для чого? Наскільки я знаю, Рита точно не могла комусь щось заборгувати та й взагалі така добра дівчина як вона, не могла втрапити в щось погане. Тоді кому? Кому вона потрібна? 
Ближче до вечора повертаюсь до їхнього дому... Перед тим їздив до того університету і попросив відео з камер, що були неподалік. Можливо це хоч якось прояснить ситуацію? 
Заваривши собі кави (при цьому дуже рідко її пив) одразу ж сів за ноутбук. Аня грала разом із мамою Рити, тому зовсім мене не відволікали. Зрештою добре, що я взяв сюди Аню, їй обом зараз весело, навіть посміхаються! 
Швидко відкриваю відео-файл, переглядаючи кожну важливу деталь. Так, бачу як Рита виїхала із університету, комусь подзвонила (напевно, що мені) і далі продовжувала чекати.. Через кілька хвилин перегляду, помічаю, що ззаду до дівчини хтось підходить, проте стоїть задом до камери і розгледіти обличчя я не зміг.. Хоча не важко було здогатись, що це якийсь хлопець - мав міцну статуру, високий, весь у чорному ще й маску одягнув. Чорт! Цей чортяка підкрався до моєї Квітки, схопив і зник з поля зору всіх камер.. Я вб'ю його! Вб'ю! Хай тільки дізнаюсь, хто ховається за тією клятою маскою! 
А далі відео не показує нічого хорошого чи взагалі потрібно! Порожньо! Проте всеодно хоч щось! Тепер я впевнений, її викрали! Залишилось дізнатись хто цей недоумок?! 
Маргарита:
Прокидаюсь посеред ночі, відчуваючи біль у руках та ногах.. Нелі ніде не видно, напевно поїхала додому, залишився чатувати свою горилу та того Андрія.. Поруч із ними горить невеличке світло, яке дає змогу розгледіти їх обох... Горила розмовляє з кимось по телефону, а інший хлопець сидить із заплющеними очима.. Раптом той бугай піхоплюється, тим самим розбудивши Андрія:
- Дзвонила Неля. Сказала, що завтра зранку все має закінчитись! Зараз я поїду до неї, треба владнати деякі справи.. В ти слідкуй за дівкою! І гляди, щоб не втекла, бо обом нам буде непереливки! 
- Та куди вона дінеться! - байдуже промовляє хлопець.. В тому й справа, що нікуди.. Я зв'язана, ще й до того ж занадто слабка.. Куди я можу дітись? 
- Всеодно пильнуй! До ранку ми точно повернемось! І телефон її, тримай при собі! Зрозумів?? - дає настанови горила..
- Та йди уже! Не змушуй Нелю чекати! - спокійно погодився Андрій... 
Той бугай кивнув головою, повернув свій погляд до мене, із хитрою посмішкою поглянув так, мовляв "Скоро тобі каюк!" І зникнув за дверима цього моторошного приміщення...  Почекавши кілька хвилин, я вдихнула і видихнула повітря і в ту ж секунду покликала до себе Андрія...
- Чого тобі? Знову води закортіло? - запитує той..
- Ти подумав? Благаю, скажи, що ти правильно все обдумав...
- Ти обіцяєш, що не здаш мене ментам? - перепитує у мене хлопець..
- Не здам! Я завжди тримаю своє слово! Обіцяю, ти будеш у безпеці! - запевняю свого опонента.. 
- То що мені робити? Як допомогти? Якщо ти думаєш, що посаджу тебе у машину і відвезу додому, то можеш про це забути. Так не вийде, ключі завжди у Тіма...- перестраховує той..
- Для початку розв'яжи мені руки і віддай телефон! 
Андрій киває головою, бере ножа і ріже мотузки... Протираю свої зап'ястки, відчуваючи біль. Байдуже! Швидко включаю свій телефон, але перед тим запитую у хлопця:
- У цій дірі ловить мережа?? 
- Здебільшого так! Але не завжди! - тепер він мене не дуже обнадіяв. Проте навіть на це мені байдуже. Знайду ту кляту мережу. Часу ще трохи є. Трохи є! 
У пошуку шукаю номер Макса. Він точно мене знайде і врятує! Йдуть довгі, пронизливі гудки, але все ж таки в кінці я знову почула рідний голос блондина.. Хотілось заплакати від щастя .
- Квітко? Квіточко? Де ти? Скажи мені де ти є? - завалив мене питання блакитноокий, а я ледве стримувала сльози..
- Макс.. - з відчаєм і надією водночас прокрикую його ім'я і додаю:- У якомусь покинутому будинку, точної адреси не знаю.. Забери мене звідси, благаю! 
- Я знайду тебе Квітко, чуєш? Знайду! 
- Благаю поспішай, я не знаю що Неля може зробити зі мною до ранку! - на всяк випадок попереджаю його..
- Неля? Тебе викрала Неля? - його голос був переповнений не тільки здивуванням, а й злістю..Я відчувала це..
- Макс, я все тобі розповім! А зараз я маю бігти, поки вона не прийшла..Я чекатиму тебе.. - із сльозами на очах промовляю ніби останні слова..
- Я їду Квітко, їду! - легко прокричав той і вибив слухавку...
Я притиснула телефон до свого серця і зрештою пустила сльозу... А потім миттєво видалила нашу розмову, та знову вимкнула телефон, віддаючи його Андрію.. 
- Дякую..- шепотом промовляю до хлопця..
- Головне, щоб я потім про це не пошкодував!! 
- Він приїде! - запевняю його..
- Звідки така впевненість? Твій наречений, чи що??- перепитує Андрій..
- Не зовсім! Але той, хто врятує мене за будь яких обставин.. Навіть з пекла дістане, якщо знадобиться! - відповідаю йому. Напевно почувши голос Макса, мені додалась впевненість, впевненість у ньому! 
- Сподіваюся так і буде! - говорить він, а тоді додає:- Давай свої руки, а то Неля от-от повернеться.. Інакше, щось точно запідозрить! 
На знак згоди - просто киваю головою. Навіть посміхаюся.. Скоро я буду вдома! Макс врятує мене! Він пообіцяв!