Сліпий і Глухий

Йшли одного разу батько й син , 

Вони мовчали аж до шляху в гори , 

І як і має бути в світі сім , 

Що татко вчить, а син мовчить , на подив . 

А хлоп не чув , що старший той казав 

Він був глухим , чи так воно здавалось ,

А чоловік пов'язку мав ,

Що так старанно очі закривала .

Пройшла година , каже батько сину: 

"Ти ще дурний , і скоро вже навчишся , 

Ти лиш почуй - та станеш розумніш , 

Та й я колись не бачив хто був поряд " .

А хлопець слуха дим, що хмарою зійшов , 

І він почав до батька промовляти , 

І щоб і той із гори вже пішов ,

Бо може смерть його потай спіткати . 

Глухий, німий- усе вже тихий шлях ,

І хто так бреше , що слівцем не взяти .

Хто каже зло і зве його добром ,

Чи хто не чує , чути не заставить . 

Ти був сліпцем ? Не бачив нічого? 

І що тоді усі тобі казали ? 

Якщо не бачиш поряд нікого , 

То й який сенс тоді тобі брехати? 

Якщо ж почуєш поряд ти свого, 

То спробуй й ти його і не прогнати . 

Здійнявся дим, що хмарою зійшов ,

Каміння із гори уже впадало ,

І син до батька тихо підійшов , 

Й сказав:"Якеє слово світом прагне ? 

Ти був сліпцем , а я глухим немов" . 

І батько нахилившись , прсміхнувся: 

"Тепер прозрів мій глаз й моя любов , 

Я був сліпцем , що не хотів почути , 

Те слово , зветься що любов 

Тепер побачу правду й тебе , муко . 

Батько учив , що серце говорив , 

А син не чув , але все вміє бачить , 

Такий і сенс , хто вміє то почув , 

А хто не бачить - той і не побачить...