До людей
Про правду...
Краса сумління
Дзеркал правди
На світі стільки не знайти.
А у очах твоїх таїться
Та тиха і красива мить
Король неправди
Чвар, сумління
І королева не краси
А зла і "доброго " свавілля
По правді правили тоді.
Людей не слухали,
Сажали, хто чесність хотів довести
А людям "правду" ту казали
Яку не знаєм де знайти.
Одного разу, у долину
Зайшов старенький чоловік.
І з'ївши сьому конюшину,
Бо був бідненьким від усіх
Він заспівав десь у долині
Пісню про правду всіх світів.
Король неправди, чвар й сумління
Почувши це, видав указ:
«Нехай і кожнеє створіння,
Яке те лихо шле до нас
Буде ув'язненим за ґрати».
Сказавши це — тихо пішов.
І нам не треба нагадати,
Що чоловік так і зробив.
Одного ранку ув'язали,
А іншого — скликався суд.
І всії судді, що кричали
Були тихішії звідсюд.
Старенький тихо посміхнувся,
Він причесав скоріше вус
І радісно відкривши рота,
Сказав про правду із здаля,
І де живе, і де нема...
А потім посміхнувшись щиро, промовив:
«Тут моїй винні не місце, пані, — каже мило,
— І хоч і буду жить в тюрьмі,
Але я слово не забуду
Про чесність, що живе в мені …»
Відредаговано: 14.01.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
