Магазин чеснот

Стояла дівчинка у хатці 

В маленькій сукенці зі льна 

А біля в кошику лежали: 

Чесність серця і доброта. 

Також ми тут бачимо і славу, 

І гроші, повнії біди, 

Корону, вірність кожен знає 

Та забуваються світи, 

Про те, якою має бути 

Держава чистая й без зла. 

А чоловік сей приступивши

У руки доброту узяв 

Він подивився, покружлявся 

І все на місце те поклав. 

Далі узяв чесність у руки 

Красива! Та бува одне 

За неї можуть без заслуги 

За ґрати сунути тебе. 

«Ні! Краще подивлюсь на славу», —  

До себе ніжно промовляв 

І одягнувшись у примару, 

Дівчині весело сказав: 

«Ви продавайте більше слави, 

Хто ми без неї? Аж ніяк! 

Це моя думка величава, 

До тебе, серденько», —  мовляв. 

Далі до неї підійшовши

У чорнім одязі сумнім 

Дідусь, що має карі очі, 

Тепер лишився він одним. 

Каже: «Я хочу буть щасливим, 

І мати радості в серцях, 

Подай мені скоріш, дитино, 

І буду точно я не сам.»

Дівчина ніжно простягає 

Хмаринку: «Точно не один». 

Але дідусь сей помічає 

Корону слави і біди. 

Бути щасливим, та не дуже, 

Бути із кимось, та не з чим, 

Хай стане в тебе щастя дужче, 

Але залишишся не з ким.

Не з чим, один немов сирота, 

Що серед поля прожива, 

Твоя однакова біднота, 

Тепер грошима зароста. 

Дівчина сумно простягає 

Корону з золота й срібла, 

Дідусь щасливенько лунає: 

«Дякую тобі, дитинча». 

Пройшла година, тихо дуже. 

Хто купить славу без кінця, 

Хто закопає і забуде 

«Чесність серця «й щасливе «я». 

Якщо обрати і купити 

Ви зможете теє добро, 

То будете завжди щасливі 

Без слави й вірності за зло …