До душі
Кольори немов тополі...
Кольори немов тополі,
Проростали із води,
І всі люди сумували,
Бо не бачили краси.
Десь, далеко у вкраїні,
Де жили одвічні сни,
Сірі буднії хвилини,
Що не бачили краси.
Сяйво, то була примара,
Дощ, то просто небокрай,
І уся отая хмара,
Що кривила їхній рай.
Вони думали, що бачуть,
Вони "бачили" життя.
Але правду і не знали,
Просто чули де вона.
І одного диво-ранку,
Коли йшов одвічний дощ,
Десь раненько на світанку
Вийшла райдуга на корч.
Люди злились й лютували,
Їхні сірії лиця
І від лиха наливалось
Темним кольором життя.
Сум в очах,
І сонце втіха.
Радість-дощ,
То не біда.
І у вас одвічна й тиха,
Та лихая й нежива.
Ви радійте і світанку,
Ви радійте, що йде дощ.
Ви не плачте наостанку,
Бо іде до вас Любов.
Ви ідіть, радійте диву,
Ви радійте і біжіть,
Не ховайтеся у тину,
Бо там втратите свій жит.
Кольори немов тополі,
Проростали із води,
І всі люди сумували,
Бо не бачили краси....
Відредаговано: 10.05.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
