2

Ти мріяла поскоріше вирости, щоб чинити так, як тобі захочеться, щоб нарешті перестати боятися відповідальності і не закриватися перед новим, не боятися помилок та просто насолоджуватися кожним роком свого життя.

Ти боялася відмовити іншим в допомозі, бо не хотіла втрачати людей, щось комусь допомогти віднести, подати, без питань, навіть попри те, що часу було обмаль.

А ще, ти завжди намагалася бути рятівницею для інших, бо ж себе ставила далеко не на перший план, твої кордони були розмитими, чітких меж не було, ти не могла сказати "ні", бо ж в сім'ї навчали поваги до старших, а ще не огризатися ніколи і уважно слухати кожне слово, вловлюючи суть сказаного.

Тоді ти не думала, що й це мине, все так не буде.

Єдине з плюсів, що мені дісталося від батька так це...любов до книг, у нас в сім'ї особисто для мене існував такий пункт: до 9 класу школи кнопковий телефон і ніякого інтернету, інформація лише з бібліотечних джерел. Строго, але корисно як на мою думку, за те, всяка інформації знаходиться легко, а книги можу читати запоєм.

Єдине, що в Тебе залишалося, це мамине "Ти в мене найкраща" і віра у те, що часом зумію перерости ці всі разом взяті ситуації.

Були й чудові подруги-однокласниці, які чудово підтримували, навіть, коли не вірила в себе сама, за це щире їм дякую.

Станом на сьогодні я змогла пропрацювати майже всі свої червоні прапорці:

1) Мені було складно завершувати ту чи іншу справу до кінця ( і щоб це побороти я навчилася протистояти таким обставинам шляхом знаходження нових хобі- складання алмазної мозаїки та вишивання бісером);

2)Досить складно було приймати важливі рішення ( тепер усе вирішую шляхом спонтанності і без зайвих роздумів та переживань; 

3)Боялася, що щось піде не за планом (тепер, коли цей страх з'являється, беру блокнот і письмово виписую, чим обґрунтований він, звідки взявся та що зумовило його появу і потім створюю концепцію боротьби шляхом заміни думок на позитивні твердження.