Частина 11

Вискочивши на вулицю пожаліла про свою рвучкість, плащ залишився в кабінеті Фаля, повертатися, самі розумієте бажання не було. Ех, мокнемо і пересуваємося швидше.
Вже на підході до полігону, де страждали однокурсники, в голові майнула гиденька думка. Фаль хоче розповісти всім про моє походження і це несе мені проблеми. Сини знатних сімей потечуть струмком і не, тому що я така весела і чудова, ні. Через моє походження. Хлопці вирішать позмагатись за мою прихильність, стануть набридати, а це погано, мало того, що навчання займає багато часу, так ще й Акке карає постійно. Загалом і так часу обмаль. Отже, працюємо на випередження.
Розстебнувши блузу на кілька гудзиків, скуйовдила зачіску, звичайно ж, прикусила кілька разів губи, пом'яла штани. Акке впевнений, що Фаль мій коханець, що ж, не буду проти якщо так думатиме вся Академія. Ніхто не зважиться з ним змагатися, так само як і кинути претензію в обличчя, жити хочеться всім.
Задоволено посміхнувшись, зайшла на полігон і попрямувала до куратора. Променисто посміхнувшись до похмурого чоловіка, прикусила нижню губу, не забувши окинути його млосним поглядом.
- Вибачте куратор, мене ректор затримав.
- Мені вже доповіли, — рипнув зубами демон, окидаючи похмурим поглядом. Ух, бентежити його це окреме задоволення, адже я так і не зрозуміла, за що він мене не злюбив. Його постійні причіпки, покарання, а ж симпатичний чоловік. Так стоп! Меліса зібралася і викинула дурницю з голови. Акке симпатичний? Тьху, тьху тричі через плече, як бабуся вчила.
- А ще він дав мені звільнення від фізичних навантажень, — знахабніла. Ну не хочеться мені валятися в бруді, а Акке не уточнюватиме у дракона, сподіваюся на це.
- Ректор, — рикнув демон звузивши очі, — не має права втручатися в мій освітній процес. Швидко привела себе до ладу і на смугу перешкод.
Не прокотило, та й гаразд. Знизавши плечима, театрально повільно, під обпікаючим поглядом, застебнула гудзики на блузці й неквапом потрусила до інших. Які, до речі, працювали в поті чола, не звертаючи уваги на дощ, який не припиняв поливати студіозів.
- Вдома знову, щось сталося? - поцікавилася Астра, варто було стати поруч. Мірл, свердлила поглядом з іншого боку перешкод. Дівчина як завжди ідеально пройшла весь маршрут та відпочивала. Ми ж лузери, чекали своєї черги зганьбитися.
- Якоюсь мірою, — зітхнула, — після занять все розповім.
- Що з тобою? – Подруга тільки зараз звернула увагу на мій зовнішній вигляд. Блузку застебнула, але волосся і губи залишилися в безладі.
- Про це теж розповім після, — варто вирішити, говорити дівчаткам правду, або нехай думають, що Фаль мій коханець, як інші.
За нашими спинами блиснув портал і некроманти, які чекали своєї черги, озирнулися. Цікавість, усі справи. На полігоні, власною персоною стояв ректор і тримав у руках мій плащ. Але якось не дуже поспішав його повернути, оскільки його перехопив роздратований Акке, це було видно по жестах, позі та червоним блискучим очам.
- Ти запевняв, що це не так, — долинуло до нас, ми природно навострили вуха. Всім хотілося знати, чим незадоволений куратор і як до цього причетний ректор. Деякі здогадки у мене були, але це навряд. Не стане демон запитувати Фаля про наш зв'язок.
- Охолонь, — буркнув дракон, блискаючи подовженими зіницями. Коли ректор спокійний, ніхто не впізнає в ньому дракона, але варто його роздратувати й звірина сутність лізе назовні.
- Мелісса, — гаркнув Акке, змусивши здригнутися, щось немає бажання підходити до них.
Але робити нічого. Ледве переставляючи ноги, потупала до двох розлючених чоловіків. Гей, гей, не варто свердлити мене поглядом, я тут ні до чого!
- Ти забула свій плащ, — варто було порівнятися з Фалем, заробила докірливий погляд. Мій вигляд не залишився непоміченим. Ну і нехай, сам там якісь підступи за моєю спиною будує, я лише захищаюся. Вперто піднявши підборіддя, взяла простягнутий плащ і швидко накинула. Сенсу звичайно не було, я промокла на скрізь.
- Дякую дорогий, — досить голосно відповіла і не чекаючи поки мужик вийде зі ступору, послала йому повітряний поцілунок і повернулася до офігілих некромантів.
- Ти з ректором? - Округлилися очі подруги, зараз вони займали пів обличчя, втім у багатьох, якщо не сказати у всіх, очі вилізли з орбіт. Навіть дроу вразився.
Загадково знизавши плечима, обережно озирнулася, дракона за спиною вже не було, був тільки розлючений демон. Чого пінитися, га?

- Мел, що відбувається? - Варто було нам зайняти місця за столиком у їдальні, на мене накинулися подруги. Астрі було цікаво, а Мірл вивчала задумливим поглядом.
- Може, спочатку поїмо? - жалібно пронила, їсти хотілося по-звірячому, здається навіть шлунок до спини приріс і вимагав нагодувати його.
- Я зараз лусну від цікавості, — попередила брюнетка.
- Гаразд, — зітхнула, відкладаючи прилади. Час настав. - Я не казала вам усієї правди про своє походження. Я — Мелісса Рекшн, Стікур Рекшн і Бріанна Рекшн мої батьки. З усім зрозумілих причин, ми вирішили, що вчиться я піду під вигаданим ім'ям.
- Ти принцеса, — а мені здавалося, що очі не можуть стати ще більшими.
- Якоюсь мірою, — хитнула головою.
- Але чому тебе ніхто не впізнав?
- Ми живемо далеко і мене рідко бачили у палаці.
- Чому ти зараз нам про це розповідаєш? - А ось і більш логічні питання від Мірл.
-Тому, що доведеться розкрити моє інкогніто, — хитнувши головою та відсунула тарілку. Згадала розмову з Фалем та їсти перехотілось.
- Що трапилося?
- Якийсь чоловік вирішив пред'явити на мене свої права, — знову жалібно зітхнула, — і Фаль більше не хоче приховувати моє походження. Дізнавшись хто я, можливо невідомий заспокоїтися і не буде робити необдуманих кроків.
- Він хотів викрасти тебе? - обурилася Астра.
- Швидше за все, — знизала плечима, — Фаль нічого до ладу не розповів.
- Як його звати? - Знову Мірл.
- Цього мені теж не повідомили.
- Так, а з ректором у тебе що? - не вгамовувалась брюнетка.
- Він друг нашої родини, не більше, — все ж таки вирішила сказати їм правду. Нехай у мене ніколи не було подруг, але серцем відчуваю, якщо хочу їх так називати, не варто брехати. - Просто дізнавшись, хто я, студенти зі знатних сімей донесуть рідним. А ті, у свою чергу, захочуть поріднитися з Імператором і дадуть установку захомутати мене. Я не хочу всіх цих шлюбних перегонів, так що нехай думають, що я з драконом.
- Розумно, — хмикнула орчиха. Хм, це вона, що сумнівалася в моїх розумових здібностях?
– І що нам робити далі? - войовничо оглянувши зал, поцікавилася Астра. Дуже рада, що подруги не причаїли образи та готові допомогти мені.
- Потрібно якось дізнатися, хто там такий настирливий і з якого біса, він вирішив, що я його пара.
- Це тобі ректор сказав? - примружилася Мірл.
- Так.
- А ти відчула свою пару, зв'язок? - Так, в нашому світі таке трапляється, не часто звісно, але іноді ми відчуваємо свої другі половинки, подаровані самою богинею. Так було з моїми батьками.
- Ні, в цьому й проблема, — спохмурніла, — він помилився і мені треба це довести, але спершу треба дізнатися хто він.
- Ми тобі допоможемо, — рішуче кивнула брюнетка.
- Дякую, — щиро усміхнувшись дівчатам й знову відчула голод. - Настав час поїсти й на пари.
- Увечері подумаємо, що робити, — підсумувала Мірл, приступаючи до сніданку. Часу лишилося обмаль.
Не встигли ми сісти на свої місця, як по академії пролунав голос ректора, який повідомляв, що після пари чекає на всіх в залі зборів. Явка обов'язкова, це стосується і викладацького складу. Навіщо оголошувати одразу, та ще й так пафосно?
- Почалося, — простогнала, уявляючи море здивованих поглядів, потім нещирі посмішки та спроби подружитися.
- Ми впораємося, — прошепотіла Астра і різко випросталася. У аудиторію вплив його величність демон, щоб його.
Дивлячись прямо, відчула шкірою погляд, потім і присутність. Чоловік зупинився біля мене. Ну практично, біля проходу сиділа Мірл, потім я та Астра.
- Прочитай увечері, — буркнув Акке, приземляючи переді мною важку книгу в старій палітурці.
Прям усю й одразу? Обурилося моє бажання відпочити, а очі вилізли з орбіт. Відмінне завдання на вечір.
- Прочитаю у вихідні, — піднявши підборіддя і все ще не дивлячись на чоловіка, відмахнулася.
- Сьогодні ж, — рикнув демон і не чекаючи відповіді, пішов до викладацького столу.
- Що це? - ледве чутно прошепотіла брюнетка, на парах Акке завжди панує тиша.
- Не знаю, — не повертаючись до подруги ледь чутно промовила, не варто привертати увагу розлюченого чоловіка. А демон зупинився біля свого столу та пропалював мене червоним поглядом. Так, що це таке?! Що знову не так?
– Сьогоднішнє заняття ми присвятимо вивченню ментальних щитів. - Хвилини через дві, демон все ж таки вирішив почати заняття.
Відвівши від мене погляд, давши тим самим зітхнути спокійно, Акке обвів студіозів поглядом.
- Хто знає ці заклинання? - Вгору потяглася лапка дроу, що сидів у першому ряду. Ну звичайно, найрозумніший і найсильніший студент повинен сидіти попереду. – Слухаю Болдр.
- Ментальний щит – потужні псіонічні заклинання, що дають повний імунітет від усіх ментальних впливів, включаючи паніку, контроль над розумом, оглушення та дезорієнтацію. Ментальний щит повністю захищає бійця від ефектів оглушення, дезорієнтації та псі-атак, спрямованих на контроль чи накладення паніки.
- Я не це хотів почути, — відмахнувся куратор, — але дякую адепте за інформацію.
Шкода, не бачила реакції дроу, та сподіваюся на його сірому обличчі поменшало пихи.
- Ну якщо адепт Болдр почав з цього, я продовжу. Ментальних щитів існує з десяток і кожен із них має своє призначення. Найпростіший з них захистить ваші думки, а сильніші від ментального навіювання.
- Але в нашому світі немає менталістів, — вставив адепт, здається Сігрід.
- Невірно, — махнув гривою декан. - У вашому світі немає чистих менталістів. Але є багато людей зі слабкими здібностями, які за бажанням можуть розвинути свій дар.
- Я не знав про це, — насупився хлопець.
- Тому ви тут. - Нервовий він якийсь. Не те щоб Акке не хамив адептам, але сьогодні аж надто агресивно. Чи не та фаза місяця?
- Цікаво, демони чутливі до повного місяця? - прошепотіла, задумавшись.
- Про все дізнаєтесь у книзі Мелісса, — рикнув демонюка. Ну і слух в нього!
Куратор просто буйствував на заняттях, як ми всі вижили та висиділи час, не зрозуміло. Гарчав, єхиднічав, загалом наганяв страх.
Напевно, демони підвладні фазам, ми — некроманти теж, що правда ми, стаємо сильнішими, а демони, мабуть, божеволіють. Іншого пояснення я не бачу.
- Може в нього якісь неприємності, — мила та добра Астра.
- Ні, він просто розумом рушив, — буркнула заходячи до зали зборів. Потрібно сховатися на гальорці та пережити все це. А ще цей, демон весь час поряд. Дивно, що зараз не маячить десь поблизу.
Чорт, від нервів і так коліна тремтять, ще цей Акке, що чіпляється з найменшого приводу і ніяк не вилазить із голови. Придушила б, та він сильніший. Уф, видихнула Мел, зібралася і припинила нервувати. Ти як ніяк Рекшн, і завжди можеш увімкнути захист роду.
Тим хто призабув нагадаю — Імператорську сім'ю охороняє сама темрява, будь-якого його сина, навіть бастарда. Всі про це знають, і сподіваюся найзатятіші згадають про це, перш ніж їх, ця темрява, поглине.
- Дякую, що зібралися, — пролунав посилений магією голос Фаля. - Це не займе багато часу.
Ще раз зітхнувши, перевела погляд на поміст. Фаллькор і весь викладацький склад. Он навіть шалений демон стоїть, сяє своїми глазюками та нишпорить по рядах адептів. Шукає когось?
- З деяких причин, я маю розкрити інкогніто однієї з наших учениць, — знайшовши мене поглядом, дракон підбадьорююче посміхнувся. - У подробиці вдаватися не стану, вони не для вас. Прошу любити й шанувати Мелісса Рекшн. Встань, будь ласка.
По залі пройшло приглушене ремствування, адепти почали озиратися в пошуках адептки. Настав час явити себе світу. Рипнувши зубами, видавила усмішку і піднялася на ноги. Хотіли побачити, дивіться.
- Не може бути, — здавлений писк дроу. Ух, єдиний плюс від того, що відбувається.
Окинувши всіх присутніх пихатим поглядом, я не була розбещеною дитиною, але мене вчили поводитися в суспільстві, де важлива не ти, а статус, натрапила на примружений червоний погляд. Що з'їв, демонюка? Підморгнувши, вмить розлютованому куратору, сіла на місце.
- Я теж хочу скористатися нагодою.
- Акке не потрібно, — сказав Фаль.
- Я пред'являю свої права на Меллісу Рекшн і готовий битися з її нареченим, якщо такий існує, — не зважаючи на вмовляння дракона, закінчив демон.
Після, у залі настала повна тиша. А в моїй голові гасали таргани, з криками, що все пропало, настав час сушити весла і бігти в монастир. Не думала, що моє навчання закінчиться так швидко.
Не кажучи жодного слова, встала зі свого місця і пішла на вихід. З мене вистачить цього цирку. Вирушу додому і закінчу домашнє навчання. Не буде диплома, ну так і гаразд, я онука Імператора, мені не відмовлять у роботі. Шкода втрачати подруг, але в листі все поясню і запрошу до себе.
- Мел, — варто було вийти із зали, переді мною з'явився Фаллькор. – Нам треба все обговорити.
- Я нічого обговорювати не хочу, — не зупиняючись, йшла вперед. Дракону не залишалося нічого іншого, як піти за мною.
- Все владнається. - Зовсім не те що я хотіла почути. Хотілося, щось на кшталт — він помилився, чи це все, невдалий жарт.
- Звичайно владнається, — згідно кивнула, вийшовши надвір. - Як тільки я потраплю додому.
- Ти ж хотіла вчитися.
- Не в таких умовах, — гірко хмикнула.
Адже я ще навіть не обдумала те, що сталося. Демон уявив себе моєю парою, і тепер не дасть проходу. А всі його причіпки, це спосіб привернути увагу та зачарувати? Ну, то провалився, демонюка рогатий! Так ніхто не завойовує дівчат.
– Як давно ти знаєш? - зиркнула на старого друга.
- Дізнався, коли він на твою кров зреагував.
- Дякую друже, що попередив.
- Я взагалі-то намагався! - обурився Фаллькор.
- Ага, — відмахнулась, ступивши на першу сходинку гуртожитку. - Шановний ректоре, я вирішила не продовжувати своє навчання у вашій Академії. Прошу виключити мене.
- Мел, не гарячкуй. - спохмурнів чоловік, — все можна вирішити.
- Я знайшла найлегше розв'язання проблеми. - буркнула, заходячи до середини. - Попрошу вас не йти за мною, мені треба зібрати речі. Кулон залишу у кімнаті. Всього найкращого.