Частина 3

До гуртожитку практично повзла, Мірл, як могла непомітно підтримувала, щоб не зганьбилася, але вже пізно. Загалом орчиха обставила мене і дроу, але, на жаль, не на віджиманнях, їй богу, краще б на них здулася. Сиділа б собі спокійно з Астрою та спостерігала за поєдинком найсильніших. Але ні, мені ж треба показати-довести на, що здатна. Ідіотка. Ноги гудуть, рук узагалі не відчуваю. Відмінне заняття! І демонюка насолоджувався нашими муками, бачив, як мені не хотілося поступатися дроу, замість того, щоб закінчити, він давав все нові й нові завдання. Тішить одне, перемогла Мірл. Програти подрузі не так принизливо.
- Гей чоловічка, — почулося за спиною, але озирнутись, сил не було. - Можу донести до кімнати.
- Себе віднеси, — огризнулася.
- Ну як знаєш, — реготав вухатий і проплив повз. І як йому це вдається? Адже п'ять хвилин тому ми обидва вмирали на галявині, оточені співчутливими некромантами. Один жартівник навіть запропонував оживити, якщо раптом, що.
Знаєте, поки лежала на траві та згадувала як треба дихати, усвідомила, що група у нас хороша. Адже поки ми показували кураторові свої слабкі й сильні сторони, вони вболівали за нас, вигукували схвальні слова, звичайно і без жартів не обійшлося, але ми спрацюємося. У цьому впевнена на сто відсотків, а от із куратором. Кому треба душу продати, щоб його замінили? Адже витривалість демонів у рази більша, ніж у простих смертних. Це я про себе бідну, якщо що. Та й нас людей, практично вся група, тож не тільки про себе думаю.
Піднявшись сходами, диво не інакше, ввалилася в кімнату і впавши на ліжко, застогнала. А ще речі треба забрати, отримати книги, переписати розклад і сходити на обід. Після нього, у нас, слава богині, вільний час.
- Ти як? – співчутливо поцікавилася Мірл.
- Жити буду, не довго, але буду, — буркнула, зариваючись носом у подушку.
- У мене є мазь, допомагає при болі у м'язах, — знову подала голос орчиха. - Я зараз збігаю за своїми речами.
- Ти моя богиня, — простогнала, перевертаючись на бік, так дівчаток хоч видно.
- Я миттю, — кивнула брюнетка і вискочила з кімнати.
- Цікаво хто четверта, — задумливо промовила Астра, дивлячись на зайняте ліжко. Як ми дізналися, що зайняте? Сусідка виявилася розумнішою за нас, свої речі вона забрала заздалегідь, і кинула їх на ліжко.
- Я не встигла всіх розгледіти, — зізналася, а час був, я ж остання в строю. Але дивлячись, як хлопці проходили смугу, більше хвилювала техніка, а не зовнішній вигляд.
- Я бачила ще трьох дівчаток у групі, — поділилася інформацією дівчина, сідаючи на своє ліжко. Я до речі вибрала собі ближче до дверей і не помилилася. Будь воно трохи далі, розтягнулася на підлозі, слово даю. - Начебто люди.
- Плюс, — кивнула, — бо дроу із завищеною самооцінкою та нелюбов'ю до людей одного вистачить.
Астра ствердно кивнула і витягла ноги. Двері кімнати різко відчинилися і в прохід увійшли сумки. Так-так, я нічого не плутаю. Того хто несе цей стос, видно не було.
- Я й ваші захопила, — пробурчала купа, голосом який нагадував орчиху. Сумки впали на підлогу і перед нами знову з'явилася зелено шкіра, зніяковіло посміхаючись. - Там ваші імена написані, ось я і прихопила, — знизала плечима, я ж перейнялась до неї любов'ю.
- Ти моя богиня, — повторилася, але це правда. Після всіх виснажливих завдань куратора, вона все ще на ногах, не стогне і не крехкає як я. Навіть наші речі принесла. Оце сила.
Прикривши стулку, дівчина дістала свою величезну сумку з купки на підлозі та почала копошитися в ній. Не минуло й хвилини, як мені простягли банку з чимось болотисто зеленим.
- Запах трохи різкуватий, — вибачаючись попередила Мірл. - Але ефект того вартий.
- Не важливо, — махнула рукою.
Так, потрібно встати, сходити в душ, зняти покривало, на яке примостилася в брудній формі, а потім намаститись. І де на це все сили знайти? 
- Я не можу встати з ліжка, — поскаржилася, навіть не намагаючись підвестися.
- Можу тебе натерти, — запропонувала Мірл.
- Дякую, але не варто, треба спочатку в душ сходити, — приречено простогнала. - Адже до бруду додався запах поту.
- Так, пахне від тебе не дуже, — хмикнула Астра.
- Від тебе не краще, між іншим, — обурилася сідаючи.
- А казала встати не можеш, — хихикнула дівчина.
- Підступна.
- Яка є, — знизала плечима. - Ти поки що йди в душ, а ми сходимо за підручниками.
- То вам він теж не завадив би, — простягла.
- Ні, — посміхнулася Астра, — так нас пропустять без черги.
- Повторюся, підступна.
- Так, а тепер у душ. І щоб коли ми повернемося, нас не зустрічав напівживий труп.
Кивнувши Мірл на вихід, Астра піднялася з ліжка і вийшла слідом. П'ять років пройдуть весело.
Посидівши з пару хвилин і побурчавши, на долю важку, піднялася і потопала в душ. Вже не маленька, ніхто не помиє. Банне приладдя нам видало разом з формою, тому не стала потрошити сумку. Схопивши все, потупала.
Підійшовши, трохи зависла. Поверх загальний, душових дві, це добре. Але на жодній немає позначок. Потрібно терміново виправити. Покликавши магію, залишила на дверях зелений напис "дівчачий". Задоволено зітхнувши, адже напис тепер не стерти, зайшла у середину. На дверях була клямка, чим неймовірно втішила. Самотність це добре. Задоволено посміхнувшись, озирнулась.
Приміщення було поділено на дві секції, перша являла собою просту кімнату, викладену каменем, біля однієї зі стіни примостилися раковини, п'ять штук, інші стіни підпирали лави.
Друга кімната красувалася двома рядами душових кабінок, що образливо, дверцят там не було. Хочеш усамітнитися, роби імпровізовану шторку. Ну та гаразд, я тут одна, так що акцентувати на цьому увагу не варто.
А знаєте, насправді дивно, всі ми, ну в сенсі некроманти, прийшли з важкого тренування, але в душ ніхто так і не пішов. Може, всі стовпилися в іншому? Але навіщо? Та й не вистачить на всіх кабінок. Гаразд, хочуть смердіти, їхні проблеми.
Досить думати про інших, настав час подумати про себе. Уявивши, як тугі, гарячі краплі огорнуть моє тіло, мало не застогнало в голос. Так, геть мрії, настав час виконувати задумане.
Кинувши рушник і мило на лаву, почала квапливо скидати одяг.
-Кхм, — пролунало за спиною.
- Мряк! - Обурено скрикнула, обертаючись. Налякав блохастий!
- Батьки хочуть з тобою поспілкуватися, — незворушно промовив кіт, сидячи на лаві, біля моїх речей.
- Інше місце та час, підібрати не можна було? - Хочу якнайшвидше змити з себе бруд і піт. Не подобається мені смердіти.
- Ми чекали коли ти опинишся сама, — буркнув кішак, потім його очі засвітилися зеленим і в його свідомість проник батько. - Як минув твій перший день?
- Чудово тату, — посміхнулася, бажання помитися відійшло на другий план. - Ви як? Де ви взагалі? Коли повернетесь? – засипала запитаннями.
– Ми далеко, – зітхнув кіт, – коли повернемося не знаємо, але зараз не про це. Мамі дуже цікавий твій перший день. Її засмучує, що ми не змогли бути поряд.
- Вас би все одно не пустили на територію, — відмахнулася, щоб ще більше не засмучувати маму. Має тонку душевну організацію. - День пройшов чудово, — тут я звичайно покривила душею, адже чекала на інше. Знайомство із групою, посиденьок, а не виснажливий виступ.
- Як тобі твій декан? Хто куратор? - Руку на відсікання даю, інтерес батьківський.
- Декан цікава особистість, — простягла, хотілося висловитися емоційніше, але стримала себе. Татко колись був на його місці. – Куратором, на першому курсі у нас стане декан.
- Ось як, — клянусь богинею, кіт насупився. - Акке, ніколи не курирував новачків, вони його дратують.
- Може, Фаль увів у програму щось нове, — знизала плечима, бо мені зовсім не хотілося обговорювати всіх цих істот. - Тату, куди ви так поспішно вирушили?
- Пробач Мел, я не можу зараз все розповісти, — зітхнув батько, — але як тільки ми повернемося, відвідаємо тебе і все розповімо.
- Буду на це сподіватися, — засумувала, вони ніколи не мали від мене таємниць. Ну, як на мене.
- Мені час, — блиснув очима Мряк, — ще купа справ. Я радий, що в тебе все гаразд.
- Не хвилюйтесь, у мене все чудово, — натягла на обличчя посмішку, так-так, саме так, адже якщо згадати сьогоднішні огляди, посміхатися не захочеться. А м'язи, що ниють, ніколи не дадуть забути.
- Ми тебе дуже любимо, — муркотнув кіт і зник в утворившомуся порталі.
Мрія вчитися в Ендаріо збулася, але чому так сумно? Чому тягне додому, до близьких та рідних? Певно із-за уособленого способу життя.
Струснувшись, бо група на найближчі п'ять років, моя сім'я, закінчила роздягатися і потопала митися. Гаряча вода допоможе розслабитися і вивітрить усі думки з голови.
Що сказати, так і сталося. Поніжившись під теплими струменями, помилася та з задоволеною усмішкою ступила в передбанник, де залишила рушники. Схопивши це творіння, чорного, між іншим, кольору, витерла тіло, рушником по менше, що був в комплекті, обмотала мокре волосся.
- Відкрийте негайно! - Забарабанили у двері злякавши й змусивши підстрибнути.
Здивовано подивившись на дерев'яну стулку, затягла рушник і з настороженістю рушила до дверей. Дерев'яне полотно спотворювало голос, але я була певна, що це комендант. Чого це вона з'явилася і чому розкричалась?
Відчинивши клямку, обережно причинила двері, зовсім трохи, щоб можна було висунути голову і не показати все інше.
- Що трапилося? – глянула на гобліншу, але подальші запитання застрягли в горлянці. Поруч був ще й демон. А його якого сюди принесло?
- Відчиняй негайно, — як її там звати? Завжди була погана пам'ять на імена.
- Я не одягнена, — вказала на очевидне.
- Ми засікли портал, — буркнула, поглядаючи на мовчазного демона. Я так само перевела запитальний погляд на декана.
- Порталами користуватися не заборонено, — буркнула, не дочекавшись слів куратора.
– На території академії не працюють портали, – дивно глянув Акке. – Хто у вас був?
- Нікого, — вмить відхрестилася.
- Ти ж сама тільки, що про портал говорила, — підловила гоблінша.
- Мені треба одягнутися, — схаменулась, не скільки через пристойність, скільки для того, щоб придумати гарне виправдання.
- У вас є п'ять хвилин, адептко, — кивнув демон, не припиняючи свердлити поглядом. - А ви шановна Айфе, можете бути вільні.
А ось як коменданта звуть, варто запам'ятати, адже нам ще ліжко для Мірл просити. Чує моя п'ята точка, оркіню доведеться посилати з Астрою, мені дама рада не буде.
Зачинивши двері й знову засунувши засув, повернулася до лави та схопивши чисті речі, які не забула прихопити, почала швидко вдягатися. І, звичайно, роздумувати над відповіддю. Ось тільки, відповідь не знаходилась, адже справді в академії прості портали не працюють, а я про це забула. Як тепер виправдатись?
Чи піти в невизнанку? Не спійманий, не злодій ... Хм, простіше відмовлятися, адже якщо порушу обіцянку дану батькам, вони відразу заберуть і замкнуть в будинку. Вирішено, удаватиму, що не розумію звинувачень, адже нічого довести вони не зможуть. Батькові портали ідеальні.
Ну гаразд, зібралася і потопала. Там, між іншим, декан чекає, грізний демон, від якого залежить майбутнє навчання. Виключити мене в нього не вдасться, але ускладнити життя, цілком.
- Декан Акке, — промимрила, відкриваючи стулку.
- Адептко, — у голосі прозирало невдоволення. Гей, я впоралася швидше за відведений час.
- Я не знаю, що за портал засікли, — кинула у вир брехні, — можливо це з сусіднього приміщення. - Не поганий варіант.
- Я можу вичислити до міліметра, — хитнув головою демон, осудливо дивлячись в очі. - Тож не витрачайте мого часу.
- І в думках не було, — невинний погляд, ще й віями поплескаю.
– І хто це був?
- Я була одна, — уперто хитнула головою.
- Адептко, — зітхнув шатен, — я починаю сердитися.
- Так не зліться, — наївна пропозиція знаю, ну а раптом.
- Бажаєте відвідати кабінет ректора?
- Навіщо його сюди вплутувати?
-Тому, що в мене немає бажання грати в дурні ігри, — відмахнувся Акке, — думаю йому ви точно збрехати не зможете.
- Я не брешу, — стояла на своєму.
– Тоді до ректора.
- А що самі впоратися з першокурсницею не можете? – буркнула й усвідомивши, що ляпнула, моментально опустила очі.
- Нариваєтеся на неприємності адептко? – у голосі залунав метал. І про що я тільки думала? Чоловік же зараз лусне від злості. Он як зуби скриплять.
- У жодному разі, — хитнула головою так і не піднявши погляду.
- Негайно відповідайте на запитання.
- То я ж відповіла, — простягла.
- Я про портал, — рикнув демон.
- Зі мною нікого не було, — уперто стояла на своєму.
- Що ж, — зітхнув чоловік. - Не хочете по-доброму, буде по-вашому. За п'ятнадцять хвилин на полігоні.
- Я покарана? - Погляд злетів, але бачачи вираз обличчя і полум'я в очах знову опустила додолу.
- Можливо, на смузі перешкод згадаєте, кому належав портал.
Ух причепився ж. Може варто було погодитись на Фаля? Йому я б розповіла, що приходив Мряк. Попила б з ним чаю і вирушила б у своїх справах. Але сказаного не повернеш. І якщо демонюка думає, що зможе вичавити з мене відповідь, хм, доведеться розчарувати його. Адже як каже мама, я вперта як баран. Ким би цей баран не був.
- Я можу піти переодягтися?
- Чекаю на полігоні, — буркнув демон і розвернувшись подався геть.
Хотілося плюнути на наказ і залишитися в кімнаті, але на жаль, тоді моє навчання закінчиться сьогодні. Але моє бідне тіло збунтувалося, варто було згадати про смугу. Чорт, мене ж знайдуть там холодну та бездиханну. Використають як навчальний посібник, а тато пожвавить та повторно вб'є. Можливо після нього, мама зробить такий самий трюк. Вона не любитель користуватися даром, але заради моралі, зробить виняток.
Застогнавши в голос, повернулася в душ і прихопивши брудний комплект форми, єдиний до речі, потупала до кімнати. Ще ж цю чортову форму, потрібно привести до пуття. Не стану надягати брудну.
У кімнаті було порожньо, дівчата ще не повернулися. Так навіть краще. Швидко скинувши одяг, натерла ниючі м'язи маззю. Поки вона лікувала, обернулася рушником і розклала форму на підлозі. У випадку, якщо нічого не вийде, пошкоджу лише покриття підлоги.
Побутові заклинання мені давалися погано, але думаю очистити форму все ж таки вдасться. Так зібралася. Покликавши силу, що з радістю відгукнулася, намалювала над одягом руну Рін — очищення. Мить, форму охопило зелене свічення, буквально за кілька миттєвостей, форма знову чиста і приємно пахне. Ось яка я молодець.
Знаєте, що вам скажу, нехай мазь Мірл, жахливо смерділа, але ниючий біль минув, тіло розслабилося і навіть не знаю, набралося сил. Хм, потрібно буде дізнатися рецепт і наварити повний казан. Так-так, некроманти теж варять зілля, не лише отрути. Просто вони у нас частіше виходять.
Схопивши форму, за пару хвилин одяглася і привела себе до ладу. Не треба злити декана ще більше. Час на смугу.