Розділ 7. Подорож до Дністра. (Частина друга)

Виявляється, в Румунії його колись називали ,,Ністру’’ - а в нас, в часи Київської Русі, майже так само, як зараз: ,,Дьністрь’’.

-А взагалі, діточки, - лагідно-радісно щебетала Анна Михайлівна, - В народі існує така собі давня легенда… Ви знаєте чому наша річка Дністром називається?... Ні?! - ошелешено крикнула вона, коли всі одноголосно заперечили. - То я вам розкажу.

Колись в давнину тут, де Дністер тече, плюскотів собі маленький безіменний струмок, а вздовж нього подекуди жили люди. Були серед них мисливці, хлібороби. I вели вони свій незвичайний календар. Чи то сіяти треба було, чи свята якого чекали, то, щоб не збитися з ліку, кожнен день позначали на піску, що був вздовж берега струмка, мітками. Що не день - новенька позначка. По цих написах вони знали, скільки днів лишилося, наприклад, до весни.

Але одного разу струмок розлився водами на довколишні поля і затопив береги. Коли вранці вода спала, вийшли люди на берег, а їхніх позначок нема. ,,Хто дні стер?'' - бідкалися люди, і самі ж відповідали: ,,Та хто? Струмок дні стер.'' З того часу і стали називати струмок, який дні стер, ДHICTEP.*

Тепер це не струмок, а велика річка. А початок бере вона аж у Карпатах, з-під могутнього дуба, де сама ж пробила одного разу дно, і звідти б’є догори водограєм.

Всі тільки заохали та заахали. Справді цікаво було почути давню легенду появи назви цієї могутньої й величної ріки.

Потім дітиска знову бавуньцялися. А коли почало сутеніти, то всі зібралися навколо величезного багаття. І хоч Ляна не розуміла, як десятки людей так тісно вмістилися за цим палахкотливим вогнищем, але вона мала визнати, що їй було дуже приємно сидіти у цьому теплому колі, між Танею і… Андрієм. Стьопа сидів відразу за Танею, і тихенько собі куняв, про щось роздумуючи, аж доки не зайшла мова про старі народні пісні.

Він раптом стрепенувся і весь перемінився в слух. Перші три пісеньки були подібні на ті, ем…. що співають на поминках в небіжчика. І якщо заокруглити, то ті хлопчурі, мабуть, більше завивали, як вовки на повний    

місяць, аніж по-справжньому співали.

-Пришелепки, неуч… Так співають, аби співати. А той, що грає? Знаєте, як каже моя бабця, що він виграє? Отаке: ,,Ті-ті-рі-пі, свині в ріпі, ті-ті-рі-пі, свині в ріпі…'' Нема, щоб якось затягнути файно…

-Ну, то, може, ти заспіваєш? - перехилившись через Таню, в'їдливо проказала Ляна.

-Ну, цаб-цабе! - промовив без найменшого попередження Стьопа і підійняв руку - Шановне паньство, прошу вас, не майте на мене жалю, але мушу вам сказати, що все, що ви тут виспівуєте - то якась… кхем… какофонія. - впевнено закінчив він, - От якби ви були такі ласкаві дати нам гітару, - звернувся він до того хлопця, що наосліп бринькав під слова пісень, - то мій найкращий друг залюбки б нам підіграв, а ми б з дівчатами заспівали, - вказав він рукою на Таню з Ляною.

Таня просто сиділа з випученими очима, а Ляна аж рота з подиву роззявила. За хвилю оговтавшись, тихо проварнякала:

-Аякже! Застав дурного Богу молитися, то він собі голову розпанахає…

Стьопа єхидно всміхнівся, тоді встав і простягнув руку по гітару. Гітарист зміряв його невдоволеним поглядом, але все ж дав інструмент, усім своїм виглядом промовляючи: ,,Ану, заграйте! За дурного мене маєте? Подивимося, хто кого!''. Стьопа хоч це розумів, але вдячно

*Вожата потім уточнила, що знайшла цю історію в інтернеті.

хитнув головою, усім своїм виглядом показуючи: ,,Ну-ну, голомазий! Я тобі зараз покажу, бродяго, що означає грати! Як такому затурканому шпінгалету, як ти, взагалі в руки гітару дали! Глухман, тай годі! Від того, що ти маєш за музику, хіба вуха зів'янути можуть. Тарахкотун причмелений!''.

Після, Степан гордовито підійшов до Андрія і з усіма почестями вручив йому гітару. Тоді прошепотів щось другові на вухо - той лише усміхнено кивнув.

Далі Стьопа підійшов до Тані, подав їй руку і теж прошепотів щось на вушко. Поки шепотів, то Ляна бачила, як він ніжно-боязко міцніше пригортав Таню до себе за талію. І вкінці ,,параду'' Стьопа підійшов до Ляни, теж подав їй лабегу і прошептав:

-Співаємо ,,Розпрягайте хлопці коней'', слова, Лянусю знаєш, а якщо не знаєш то будеш підтягувати.

-Чекай-чекай! Я тобі так підтягну, що за сім днів не висотаєш! - прошипіла Ляна. - Що ти твориш? Ти, певно, теє… об камінь якийсь на березі шандарахнувся, поки там пливав?

-Ти мені тут не тейкай, бо я тобі потейкаю, - жартома пригрозив Стьопа, - ми ж зголосилися!

-Ти диви, як це в тебе гарно виходить! Сам зголосився, а каже: ,,ми''! Страшний колективіст! Нащо мені така радість - я ж навіть рота не роззявляла! - і по хвилі додала. - Ти ж знаєш, що я так вмію співати, як ти писати вірші!

-Ой, Лянусю, не прибіднюйся, в тебе купа нерозкритих талантів! - Стьопа підморгнув. - Розпрягаааайте, хлооОооопці, конееееей! - Заспівав він, а Андрій заграв в такт. Таня з Ляною підтягували, до речі, в Ляни виходило прекрасно!

Коли вони закічили, то спочатку запала гнітюча тиша, а тоді всі гучно заплескали. Опісля Стьопа запропонував своєму ансамблю заспівати ,,Нееееесе Гааааля воооОооду''. Всі підтримали. Потім пішла: ,,Танцююююваааала риба з раком, риба з раком'', а далі Стьопа з Андрієм заспівали один куплетик з пісні ,,Ой, тааАаам на гоооорііііІ'', але дещо змінили слова, виправдовуючись тим, що почули цю пародію у чудовому фільмі ,,Пропала грамота''…