Під одним із дерев вони знайшли отвір, який вів під землю. Усередині було темно, але Мур запалив суху гілочку — і полум’я освітив дивні стіни, схожі на кришталь.
У самому центрі печери билося велике сяюче серце — воно світилася теплом і луною.
— Оце воно… — прошепотів Діно. — Серце Землі!
Але поруч стояла велика тінь. Це був Темний Ящер — стародавній страж, який колись охороняв Серце, але забув, навіщо.
— Геть звідси! — гаркнув він. — Ніхто не може бачити його!
Діно закрив собою Мура й сказав:
— Ми не вороги. Ми прийшли подякувати Землі, що дала нам життя.
Серце почало світитися сильніше. Темний Ящер зупинився, подивився в очі Діно — і вперше за довгі роки посміхнувся.