Одного теплого ранку, коли повітря пахло квітами й вулканічним попелом, Діно почув тихий писк.
Він озирнувся — нікого. Писк повторився.
— Гей, хто там? — спитав він.
З-під великого листка виглянув маленький пухнастик із круглими очима.
— Не їж мене, будь ласка! — запищав він. — Я просто шукаю їжу!
Діно сів на траву й засміявся:
— Їсти тебе? Та ти ж малесенький, як комашка!
Пухнастика звали Мурчик, але він просив кликати його просто Мур. Він був одним із перших ссавців — кмітливим, боягузливим, але дуже лагідним.
З того дня Діно й Мур стали нерозлучними.