Глава 43. Весілля

Тетяна прибула до Геополіса в другій половині наступного дня. Вона з цікавістю розглядала місто, його жителів.

– І чому я тоді не поїхала з вами? – говорила вона до Андрія, який першим вийшов її зустріти біля Іолаєвого дому.

– От уже не знаю, чому ти така домосідка, – іронічно усміхався Андрій.

– Сама себе ненавиджу за свій характер, – сказала Тетяна.

– А пам’ятаєш, як ми замолоду багато мандрували?

– О-о, так, було. Не знаю, що зі мною сталося, – зітхнула Тетяна. – Мені раніше дуже подобалось пізнавати щось нове. От прилетіли сюди – і все настільки вражає. Рада, що мала такий привід приїхати.

На порозі з’явилась уся Іолаєва родина. Адріана кинулась до матері:

– Мамочко, як добре, що ти приїхала!

Тетяна поцілувала доньку:

– Як же я могла пропустити весілля власної доньки?

Приготування відбувалось повним ходом. Церемонія мала пройти у Домі дорій та на площі біля нього. У будинку Іолая була велика кількість незнайомих людей. Усі метушилися. Адріана не вловлювала сенсу цієї метушні. Кравчині шили їй вбрання, знімали мірки, потім весь час смикали задля примірок. На великій кухні готувалися численні страви. Усе було дуже схоже на земні приготування до весілля. Справді, між ними було стільки спільного, незважаючи на відстань у 12000 років, що розлучила їхні народи.

Іолай теж весь час десь ходив вирішувати якісь справи. Адріана сиділа в садку, аби якось заспокоїтись і не бачити цього постійного метушіння. Голова йшла обертом. Дуже незвично було поринути в таку атмосферу після піднесених виступів протягом двох тижнів, після зустрічі з мільйонами людей, після відкриття їм правди. Тоді Адріані здавалося, що вона вже в іншому світі, що вони вже долають вікове зло. А тут – повернення до звичайного, людського життя, зі звичайними житейськими приготуваннями до весілля. Її весілля… Подумати лишень – це таки має статися.

Ввечері Адріана довго не могла заснути. Думки снували роєм у її голові, змушуючи перевертатися з боку на бік. Дім Іолая був затишним і теплим – у всіх сенсах. Його родина була чуйна і дружна. Про все це можна було лише мріяти. Адріана відчувала, як солодко розливається її тілом передчуття щасливого життя з коханим, найкращим у світі чоловіком. Але з іншого боку – її лякала їхня подорож на Землю. Адже там цей шлюб міг швидко закінчитися із закінченням їхнього життя… Дівчина сіла на постелі. Вона глибоко вдихала і видихала. Так, вона всього лише людина, і, звичайно, їй страшно. За кілька годин утома взяла своє, і Адріана заснула.

Зранку її розбудила якась красива музика. До кімнати зайшли маленькі дівчата, які грали на невеличких сурмах. Вони були в довгих різнокольорових одежах, а з обручів на їхніх головах звисали довгі барвисті стрічки. За дівчатками до кімнати зайшли Тетяна, Тоня, Тея, бабусі Гера і Деметра, сестри Іолая Леда і Єлена. Вони провели ритуал умивання нареченої. А затим усі разом одягали її. Процес був тривалим. На наречену вдягалося багато шарів одягу і різних прикрас. Адріана не могла повірити, що все це відбувається насправді.

– Тоню, це не сон?

Тоня вщипнула її. Адріана зойкнула.

– Боляче? – засміялася Тоня.

– Просто все це настільки нереально виглядає, що я подумала, що сплю.

– Ні, подружко. Усе це дуже реально. І сьогодні твоє весілля з коханим чоловіком.

Адріана солодко зітхнула.

За годину наречена була готова. На неї накинули прозорий серпанок – на весь її зріст. До кімнати зайшли молоді дівчата, вбрані у світлі одежі. Їх було вісім, вони ішли у дві колони – по чотири в кожній. У руках дівчата несли високі свічі, що горіли синіми вогниками. Адріану поставили між колонами дівчат. Прозвучала мелодія сурм. Вони рушили вперед. За ними пішли усі інші, що були в кімнаті і допомагали нареченій вбиратися.

Вийшовши з кімнати, Адріана побачила у залі Іолая. Він стояв між колонами молодих хлопців, що також тримали в руках високі свічки. Позаду них були Андрій, Мирослав і чоловіки з родини Іолая. Наречений був напрочуд прекрасний: на ньому було вбрання із тканини, подібної до парчі. З плечей спадала довга накидка, розшита кольоровими візерунками. Волосся його було красиво укладене, а зверху був обруч, подібний до корони. На шиї у нього був кулон із дорогоцінним каменем. Іолай із завмиранням дивився на Адріану. Він простягнув праву руку до неї. Адріана подала йому праву руку. Іолай став на коліно і схилив перед нею голову. Адріані підказали, що вона має покласти ліву руку йому на голову – на знак її добровільної згоди на шлюб. Дівчина поклала йому на голову ліву руку. Іолай підвівся і став поруч. Він простягнув їй ліву руку, вона подала йому праву, і вони рушили процесією у супроводі свічоносців і свічоносиць, за якими слідували рідні. За ними йшли діти із сурмами і дорослі музиканти. Вони грали чарівливі мелодії. За процесією вишиковувались містяни, супроводжуючи молодих до Дому дорій. Процесія зростала. Діти, що бігли уздовж дороги сипали на молодих пелюстки квітів. Увесь шлях мав бути пройдений неодмінно пішки – дорога до храму була частиною весільної церемонії.

У Домі дорій Іолай з Адріаною стали в центрі, прямісінько під куполом біля величезної чаші з водою. Поряд стояли троє жерців. Рідні наречених стали колом навколо них. Наступне коло утворили ті, хто був наближений до молодих. Далі були ще кола з містян. Усі тримали в руках високі свічі.

Влад був у другому колі. Адріана помітила його погляд – він виражав біль і розпач. У такий щасливий для неї день все ж був хтось нещасний…

Прозвучала мелодія сурм. Один із жерців підняв угору руку. Іолай повернувся обличчям до Адріани і зняв із неї серпанок. Усі замиловано дивились на наречену. Але найбільш захоплено дивився Іолай: вражений її надзвичайною красою. Жерці одночасно щось виголосили. Іолай узяв Адріану за руку, і вони стали навколішки. Тоді жерці заспівали якусь пісню – давньогрецькою мовою. Після пісні один із них узяв золотий посох і обійшов із ним навколо молодих. Він піднімав посох над головами наречених, зупиняючись на кожній із чотирьох сторін. Коли посох здіймався, з нього виходив промінь світла на голови наречених. Він тричі обійшов Іолая з Адріаною. Після того другий жрець подав молодим руки. Іолай узяв його за праву, Адріана за ліву руку. Він повів їх навколо чаші з водою. Вони зробили три кола. А тоді зупинились, і жрець зачерпнув долонями воду з чаші. Іолай схилив голову, і жрець тричі полив йому на голову ту воду. Те саме він зробив і з Адріаною.