Глава 42. Пробудження Фенікса

Наступного дня хранителі організували кілька десятків летючих машин для польоту групи землян і хранителів до Геополіса. Туди вирушили Іолай, Адріана, Андрій, Мирось, Тоня, Влад, Аристарх Петрович, Святослав Гордійчук та ще кілька вчених.

На головній площі міста організували загальні збори. Вони стали можливими завдяки втручанню Влада. Жерці і старійшини були проти розкриття правди, однак сперечатися із Владом вони не хотіли, адже вважали його безпосереднім представником земних володарів, яких слухались беззаперечно. Феніксяни були більш лагідними і довірливими. І розповідь землян та хранителів сприйняли легко. Вони не розгнівались на старійшин та жерців, виправдовуючи їхню поведінку покірністю земній владі.

Велика кількість жителів Геополіса виявили бажання вирушити на Землю. Їх надихнула можливість побачити місце, звідки походить уся їхня цивілізація. І звісно, вони захотіли допомогти рідній планеті.

Після проведення зібрання в Геополісі земляни з хранителями та старійшинами полетіли по інших містах. Це була виснажлива двотижнева подорож. Земляни побачили території, на яких ніколи не бували, познайомилися з іншими містами, з іншими жителями планети. Дуже багато феніксян погодились брати участь у боротьбі проти темних еліт. З усіма було погоджено, що вони прибудуть до Вінниці, де відбудуться всезагальні збори землян, феніксян і хранителів.

Після обльоту головних міст Фенікса, група повернулась до Геополіса – для відпочинку та вирішення деяких нагальних питань.

Скориставшись нагодою, Іолай вирішив узяти в батьків благословення на шлюб з Адріаною. До дому Іолая разом з нареченими приїхали Андрій, Мирослав і Тоня.

Рідні Іолая були присутні на загальному зібранні. Але Іолай тоді нічого їм не сказав, бо хотів повідомити новину в рідному дому. І за два тижні така нагода з’явилася.

– Що ж, – мовив батько Іолая Тесей, – ми не здивовані цією новиною. Ще минулого разу усе зрозуміли. Ви так сяяли обидвоє. Ваші почуття справжні і щирі. І маєте від нас наше благословення.

– Ми, звичайно, ніколи не могли про таке подумати, – сказала мати Іолая Тея. – Ми уявити не могли, що наш син одружиться із дівчиною не з нашої планети. Але як уже дізналися, то всі ми з однієї планети. Нам буде складно звикнути до цієї думки. Проте ми постараємось.

– А давайте не відкладати весілля? – запропонував дідусь Гермес. – Хтозна, коли ви повернетеся з Землі. А так би вже були весь час разом як подружжя.

– Чудова думка! – підтримала його дружина, бабуся Гера. – Що скажете, діти?

– Ми не проти, – відповів Іолай. – Так, Адріано?

Адріана озирнулася на батька. Той кивнув. А Мирось показав обома руками великий палець вгору.

– Ми були б раді, – сказала Адріана. – А за нашим звичаєм відгуляємо весілля згодом.

Сестри Іолая Леда та Єлена застрибали від радості.

– Якби ще мама змогла… – сумно мовила Адріана.

– За мамою ми злітаємо на машині з кимось із хранителів. Не переймайся, – сказав Мирось.

– Це було б чудово! – зраділа Адріана.

– Тоді ми беремося за приготування. І вже післязавтра зможемо влаштувати весілля, – сказала Тея.

Іолай стиснув руку Адріани і подивився на неї закоханим поглядом. Вона ніяковіла: їй було незручно, що вона опинилась у центрі такої події, у центрі загальної уваги, та ще й з такого приводу – власного весілля.