Пролог

Сиджу на дивані, а музика просто пробирає до кісток. Так голосно.

Поцілунок в голову. Я знаю хто це. Підіймаю голову.

⁃ Привіт.

⁃ Привіт. Як ти?

Перестрибує через спинку дивану, сідає поряд. Мені в його компанії зручно, комфортно, але завжди шось тьохкає всередині, коли він мене цілує. Далі поцілунків в голову не заходило. І я не хочу, щоб це було щось більше, ніж дружба.

Дивлюся на його руки, які так близько до моїх і на секунду, всього лише на маленьку секунду, думаю, а може… хочу?

⁃ Скучно-о. А тобі як тут?

⁃ Я тільки прийшов, тебе побачив, поки мені все подобається,  - дивиться на мене і посміхається.

Я посміхаюсь у відповідь. Роблю вигляд, що мене ніяк не пробирають його слова, але це не так. 

⁃ Ой, хто це в нас тут? Ти казав, що не прийдеш.

⁃ Змінилися плани.

Ця вискочка завжди поряд з ним. Хоча це мене вважають вискочкою, але ви просто її не бачила, вона всюди.

Аїл. Хоче бути крутою, суперкласною, жалюгідно на це дивитися, бо насправді все це показуха.

Я тільки фиркаю, дивлячись на те, як вискочка обіймає Сета та цілує його в щоку, але там було недалеко від губ. Правда, я бачила це не власні очі.

⁃ Ліма, привіт, я тебе не помітила, – насміх в її голосі. З якого це дива? Типу задіти мене хоче? Боже, як це низько. Біситься через те, що в неї не виходить зайняти моє місце. Люди ніколи не вміли достатньо грати на публіку, щоб їм вірили. Рано чи пізно суть вилазить і страждають від того тільки ті, хто прикидався.

⁃ А-аїл,– з єхидством говорю, – привіт. Дивно, я думала мене важко не помітити. – Відкидаю своє блондинисте волосся. Так, я самовпевненна і люблю себе і ніхто не зможе мене образити. До того ж, така шавка як Аїл.

Вона втрачає до мене інтерес. Переводить погляд на Сета, дивиться на нього зверху-вниз, типу вона вище і може керувати ним (ні). 

⁃ Потанцюємо?

⁃ Я вже Лімі пообіцяв. – Сет бере мене за руку і веде всередину кімнати, я навіть сказати нічого не встигаю і від неочікуваності ледве ноги переставляю.

Закидає руку мені на плече і шепче:

⁃ Вона інколи набридає мені, – говорить мені на вухо, мені лоскотно, але приємно.

⁃ Не тільки тобі,– я повертаюсь до нього, ми дуже близько один до одного. НЕБЕЗПЕЧНО. Дивлюся на його губи, красиві, так і хочеться…

⁃ Ти щось хочеш зробити? - дивиться мені в саму душу.

⁃ Ні.

⁃ Точно? - торкається своїм носом мого.

⁃ Ти знущаєшся наді мною?

⁃ Я? Ніколи. Можливо, я теж хочу… щось зробити. – мені дуже душно, потрібне повітря. Його тепло, слова вже у мене під шкірою і витанцьовують мурахи по ній.

⁃ Мені треба відійти. - Залишаю його і виходжу на терасу.

Фух, легше.

Мені важко себе контролювати поряд з ним. Навіть не так. Тримати на обличчі свою маску. Типу: «ніхто до мене не добереться, поки я того не захочу».  Не хочу робити йому боляче, бо я тут не надовго. Скоро я поїду. Я одразу думаю про наслідки. Так, є варіанти, що в нас нічого може не вийти. Але… мене тягне до нього. І я не думаю, що в цьому встряла тільки я. Божевілля відчувають двоє?

⁃ Тук-тук, можна? - разом зі звуком стуку по склу чую Сета.

⁃ Ти ж не зайшов до мене в кімнату. Тут може будь-хто ходити, - посміхаюсь, щоб якось приховати нервовість.

⁃ Ох, і правда.

Встає поряд і дивиться на зоряне небо. Спостерігаю за ним, такий красивий в нічному світі. Прикладає до губ сигарету, хотіла би я  бути нею. Так. Стоп.

⁃ Ти куриш? - здивована, ніколи його не бачила з сигаретою. Він ледве посміхається, підпалює її і своїм подихом дає шлях сизому диму  до зірок.

⁃ Рідко, інколи просто є тяга велика. То чому б собі відмовляти? Коли чогось хочеться, потрібно це зробити або хоч спробувати, правда? - мені не подобаються його слова, я бачу в них скритий сенс. Він говорить, але всі його слова це не про сигарету, а про щось більше. Те що між нами.

⁃ Правда.

⁃ Ти від мене тікаєш.

⁃ Ні. З чого ти це взяв? - проникливий який.

⁃ Це було не питання. Ну, тільки ми залишаємося один на один, тобі одразу кудись потрібно, по своїх важливих справах: зняти кішку з дерева, приготувати вечерю чи врятувати світ. - сміється. Знущається наді мною. Ну, звичайно.
Трохи боляче від цього, але чому я маю ображатися. Він правий.

⁃ Не накручуй себе, не шукай якийсь підтекст там, де його немає. Можливо, так складалися обставини,- ну а що я ще відповім?

⁃ Так складалися обставини,- повторює вслід за мною,- дякую за компанію, піду ще вип‘ю, настрій такий паскудний, - швиряє недокурену сигарету з тераси і йде в квартиру. Навіть не дивиться на мене.

Розмова не задалася. Та все, я не хочу про нього більше думати. Аналітик: чому і як я роблю те чи інше. Я сама собі аналітик, не повинна говорити те, що він хотів почути.

Правда чи дія. Стара гра, як світ, по якому ми ходимо. Але на вечірках її дуже люблять. Теж пограю, цей вечір вже не стане гіршим. Надіюся на це.

Нас багато, чоловік 15. Мої подруги Наті, Лен і Чумо сидять біля мене, Сет навпроти, біля нього Аїл. Студенти з мого потоку, з якими я дуже рідко спілкуюся та хлопці, яких я вперше бачу. Можливо, вони взагалі не з нашого коледжу.

Наті вже готова всім розказати правду, де вона вперше мала справу з поліцією. Виявилося, що вона курила травку, а поліція йшла поряд. Упс. Буває.

Аїл скидає ліфчик через футболку. Нездивована. Щось би новеньке від неї побачити чи почути, але все прісно, як і вона сама.

Черга доходить до Сета, ми перехрещуємо погляд. Інстиктивно, він ще навіть не обрав правда чи дія.

⁃ Правда.

⁃ З ким з присутніх в тебе був найкращий секс? - Аїл майже гордиться своїм питанням, я стримую сміх. Боже, це абсурд.

Сет дивиться на мене. Ей, ні. В нас з ним нічого не було. Ми навіть не цілувалися!

⁃ Ще такого не було,- все так само дивиться на мене. Ніби говорить мені поглядом: «а міг би бути з тобою».  Ні, я себе накручую.

Сет звертається до Чумо, вона обирає дію. Сет загадує, щоб вона заспівала. В неї чудовий голос, але рідко коли вона співає. А тут здається під натиском хлопця. В мене все замирає всередині, це дуже чутливо, пробирає до мурах.