5

Глава 5

Ксенія щосили стиснула у кулаці ковдру. Нарешті дівчина зрозуміла, що наговорила зайвого та на жаль було пізно. Машина гніву вже запущена і керує нею Тимофій. Здається він стер з пам'яті той факт, що вони тепер подружжя і поводився зі своєю жінкою, як остання скотина. Більше не було пестощів та поцілунків, Тимофій не намагався розбудити в Ксенії пристрасть.           

Ксенія зламалася. Вона навіть хотіла сказати це вголос, але просто не змогла промовити ані  слова. Бідолашна відчула, як до неї притискається його збуджена плоть, через що її чоло вкрилося холодним потом, а серце пропустило удар,  що став грудкою в горлі.

З одного боку Ксенія розуміла, що хоче, щоб Тимофій продовжував мучити її, так усе швидше закінчиться, але в цілому її становище лише погіршиться. Вона стане жертвою обставин та сімейної тиранії. З Гронським вона матиме все окрім почуття власної гідності. Йому потрібна пташка в клітці яку він періодично показуватиме знайомим та близьким людям. Дівчина бачила, що він вміє домагатися того що хоче і це ще більше додавало їй  страху. 

Зараз Ксенія намагалася не думати про те, що лежить під чудовиськом. Цікаво якби вона сказала, що невинна чи могло б це змінити ситуацію? Дуже швидко дівчина знайшла відповідь на своє запитання й продовжила лежати не рухаючись. 

Ксенія не чинила опір, коли туга плоть опинилася між її складками і розсунула їх. Здавалося, все це відбувається з нею у кошмарному сні. Проте дівчина не хотіла втрачати свідомість. Тимофій потужним поштовхом увійшов до її лона. Ксенія  раптом відчула різкий біль, що змусив її очі округлитися від переляку, але вона не стала кричати чи вириватися. Напружившись кожною клітинкою свого тіла вона не збиралася його відштовхнути. Ксенія не хотіла  торкатися чоловіка, тому продовжила лежати так, ніби мало не щодня втрачала невинність.   Готовий вирватися зойк застряг у горлі дівчини, вона вигнулась дугою, що лише допомогло її чоловікові проникнути в неї ще глибше.

Та раптом він зупинився, підняв голову й  здивовано глянув на Ксенію. Вона миттєво закрила очі відчувши себе беззахисною. Сувора реальність кричала їй про те, найгірше вже сталося. Тимофій наче отруйний змій проник в її тіло і назад дороги не буде. Він забрав її невинність. Тепер усе належить йому за правом. 

-- Дідько! Чому ти не сказала? Я й подумати не міг, що ти невинна, -- невисоким голосом, здивовано запитав Тимофій. 

Ксенія відкрила очі й з викликом глянула на свого чоловіка. 

-- А що б це змінило? Думаю нічого, тому й розмовляти нема про що. Якщо ти закінчив я б хотіла змити з себе сліди...

Ксенія хотіла сказати насилля, але ж нічого такого не було. Вона сама змушувала його до рішучих дій, тому й нарікати має лише на себе. 

Тимофій не зводив з Ксенії темних від гніву очей. 

-- Я б міг поводитися акуратніше. Тепер ти вважатимеш мене грубою скотиною. 

-- Не міг би, бо ти не здатен на ніжність. 

-- Значить нам нічого не заважає продовжити, -- пробурмотів Тимофій й відновив ритмічність поштовхів. Правда тепер вони не були різкими та глибоким, а навпаки м'якими та повільними. 

Біль минув, а натомість з'явилося до нині невідоме відчуття, яке Ксенія швидко придавила докорами та зневагою. Дівчина не дозволила собі випустити емоції на волю. Навіть коли  чоловік став рухатися швидше і його дихання стало  уривчастим Ксенія продовжувала вдавати, що нічого не відчуває, хоча тамувала в собі бажання  вигнутися назустріч кожному його поштовху. Навіть коли його тіло тремтіло в ній  від екстазу вона не видала жодної емоції. 

Кілька секунд вони лежали не рухомо, потім Тимофій повернувся на бік й потягнув за собою Ксенію та цього разу дівчина зашипіла від гніву. 

-- Якщо зі шлюбною ніччю покінчено, то я б хотіла зайнятися собою, -- спробувала відсторонитися Ксенія, але Тимофій не збирався її так легко відпускати.         

-- Як ти почуваєшся? -- несподівано запитав Тимофій.

Ксенія не хотіла показувати справжні емоції. Дівчина розуміла, що найкраще для неї буде, коли вона приховуватиме від Тимофія себе справжню. 

-- Хочеш знати чи не збираюся я кинутися з моста у воду від щастя? Ні..., не збираюся! Моє життя продовжується. 

Ксенія спробувала вискочити з ліжка, але в останню секунду Тимофій впіймав її за руку й притягнув до себе. Їхні погляди перетнулися наче блискавки. 

-- Ти ж не пробачиш мені, правда? -- З жалем у голосі, запитав Тимофій. 

-- Ніколи! Я ніколи тебе не пробачу, Гронський. 

-- Значить перемир'я не буде! Ми роздмухуватимемо нашу ненависть до тих пір, поки вона не спалить нас до тла. 

-- Вибір за тобою. А зараз просто відпусти мене, бо якщо я не змию з себе твій запах, то просто згнию у ньому. 

Тимофій розімкнув руки й відпустив дружину. Не озираючись вона побігла до ванної кімнати, залишивши чоловіка на одинці з собою. Насправді їм обом було над чим задуматися та жоден з них не був готовим приймати правильні рішення. 

Відкинувши ковдру Тимофій розглядав сліди крові на простирадлі, які свідчили про те, що його дружина була невинною. Відчуття того, що саме він став її першим чоловіком змусило Тимофія посміхнутися. Він навіть подумав, що можливо йому варто подарувати їй якийсь коштовний подарунок на знак того, що дісталося йому від неї. Якщо бути чесним з собою, то він отримав щедрий дар який дістається не кожному чоловікові. 

Та чи прийме його Ксенія? Звісно, що не прийме. Все, що стосується Тимофія їй противне  та не потрібне. 

***

Ксенія сиділа під потоком теплої води й намагалася скласти хоч якийсь план свого життя. Хаос, що влаштував Тимофій потрібно впорядкувати. Але як? Вона не зможе жити в стані покірної жертви. Молода жінка просто цього не винесе. Їй потрібен особистий простір, а тут Тимофій зі своїми вигадками про щасливу сім'ю для людей не дасть їй спокійно дихати. Цей навіжений нелюд хоче бачити її у клітці під особистим контролем. 

Не дочекається! Ксенія готова до боротьби і в її голові вже назрів маленький план, як зробити так, щоб Тимофій  сам подав на розлучення. Жінка готова на все, лише, щоб назавжди позбутися жорстокого нелюба. Після того, що сталося Ксенія переконана, що ніколи не матиме до Тимофія навіть краплі симпатії.