4

Глава 4 

-- Кхм..., правил не багато,  але вони важливі й допоможуть нам співіснувати, -- почала говорити Ксенія та під прицілом сірих очей їй важко було зібратися з думками.      

Тимофій доволі розслаблено сидів за столом попиваючи каву яку Ксенія готувала для себе. Здається її кава йому посмакувала. Жодного разу не скривився.  Та нехай п'є. Головне, щоб вислухав й погодився на її умови. 

-- Ти мене заінтригувала, Ксеніє, тому я уважно тебе слухаю. Невже ця ніч тебе таки чомусь навчила? 

Дівчині не хотілося сідати за один стіл з Тимофієм, але вона розуміла, що вести важливі переговори споглядаючи на свого опонента стоячи не доречно, тому підтиснувши губи сіла навпроти свого чоловіка. 

-- Я хочу, щоб наш шлюб був дійсним  лише на папері. Я не закохана у тебе і взагалі жодних почуттів до тебе не маю й ніколи не матиму. Так сталося, що ми були зобов'язані одружитися, тому я змирилася з цим. Думаю на людях буде розумно дотримуватися правил щасливої сім'ї, а в цьому будинку кожен по собі. 

-- Ти хочеш сказати, що ми житимемо, як сусіди? 

-- Не зовсім! Ми просто будемо дотримуватися правил які зараз узгодимо. 

-- Хочу нагадати тобі, що я чоловік і маю певні потреби, -- промовив Тимофій, відверто натякнувши на те, що йому потрібно з кимось розважатися. 

-- Звісно я це розумію і немаю жодного права вимагати від тебе вірності. Думаю це не буде для тебе проблемою. Цієї ночі ти знайшов де задовольнити свої потреби, тож роби так й надалі. Я не проти. Просто вдовольняй свої бажання так, щоб про це не розпускалися  чутки. 

-- Тобто ти даєш мені право на зраду? І тебе зовсім не хвилює те, що я ходитиму до інших жінок?  -- здивовано запитав Тимофій, здивувавшись наскільки його дружина виявилася холоднокровною стервою. 

-- Не хвилюватиме! -- Коротко відповіла Ксенія, всім своїм виглядом показавши Тимофієві, що його особисте життя їй зовсім не цікаве. 

-- Шкода, але моє бачення шлюбу кардинально розходиться з твоїми правилами. Тому уважно слухай мої умови, -- різко відповів чоловік. -- У нас буде нормальний шлюб і я трахатиму тебе до тих пір, поки ти не завагітнієш. Щоранку готуватимеш мені сніданок та чашку кави. Про свої вподобання я розповім пізніше. Ти станеш зразковою дружиною не лише в моїх очах, а й для тих хто нас знає. І ще одне, до тих пір, поки ти не засвоїш мої правила з дому й кроку не ступиш. Зрозуміла? 

Ксенія мовчала. До дівчини нарешті дійшло, що просто та легко домовитися з цим монстром не вийде. Він збирається закрити її у чотирьох стінах й диктувати свої умови. 

-- Я не згодна з твоїми правилами. Вони дурнуваті й не мають жодного підгрунтя, -- все що змогла відповісти дівчина. 

-- Мені на це начхати, -- відсунувши чашку, Тимофій різко встав з-за столу й схопивши Ксенію за руку поволік її за собою до спальні. Дівчина впиралася ногами й намагалася вирвати руки, але сили були нерівними. 

-- То до всіх своїх пороків ти ще й гвалтіаник? Так от як ти поводишся з жінками. Коли тобі відмовляють береш силою. Ти жалюгідна істота, Тимофію. Нікчемний узурпатор та деспот. Ти не вмієш домовлятися, тобі подобається кривдити та ламати, щоб підкорити собі. Нікчема! Тфу..., -- Ксенія розійшлася гнівом на стільки, що зовсім перестала себе контролювати. На емоціях вона плюнула в обличчя Тимофія та навіть застережливий погляд та злість в очах чоловіка не змогли її зупинити. Ксенія продовжила кричати та махати руками, поки Тимофій не схопив її за шкірку й не жбурнув на ліжко. 

Дівчина відлетіла від матраца наче м'яч від стіни, але навіть це не змусило її заспокоїтися. Вона бушувала наче шторм в океані й не збиралася втихомирюватися. Ксенія й сама не розуміла чому так запалилася та зупинитися вже не  було шансу. Вона бачила, що Тимофій знімає штани й збирається зайнятися з нею сексом. 

-- Я не хочу тебе. Ти противний мені. Мене нудить від твоїх доторків, -- кричала дівчина, вириваючись з його рук.

Ксенія не розуміла, що своїми словами лише загострює ситуацію. Вона не бажала поступатися Тимофієві, навпаки дівчина жадала помсти за зневагу та дурнуваті накази. 

Око за око у ситуації, що між ними склалася зовсім не доречно. Критика та образи лише погіршили ситуацію. 

-- Розслабся і більше ніколи не називай мене гвалтівником. Чуєш? Я не гвалтую тебе, Ксеніє, а беру те, що тепер мені належить по праву. Якщо ти не хотіла виходити за мене заміж, то потрібно було мені про це сказати. Тепер назад дороги не буде. Якщо не хочеш відчути біль, просто лежи тихо. 

Тимофій стягнув з Ксенії лише штани. Цього йому виявилося достатньо для розправи над нею. Навалившись на неї своїм тілом чоловік спробував поцілувати дружину, але вона відвернула голову в бік, тоді він спробував торкнутися шиї, але й цього разу дівчина зашипіла наче дика кішка. 

-- Ненавиджу..., ненавиджу..., ненавиджу...

-- Якщо тобі байдуже на те, що зараз відчуваю я, то й мені насрати на твої почуття. Гори у своїй ненависті, Ксеніє. Сподіваюся її вистачить для того, щоб спалити нас обох.   

Ніхто з них не збирався поступатися. Тимофій та Ксенія виглядали так, ніби два противники вийшли на поле бою й між ними почалася боротьба не на життя, а на смерть. І ніхто з них не зрозумів, що у цьому бою за право лідерства не буде переможця. Вибравши таку тактику вони обоє програли цю битву. 

***

-- Моє тіло твоє. Роби, з ним що хочеш, -- раптом сказала Ксенія й перестала вириватися з рук чоловіка.

Така неочікувана поведінка змусила Тимофія зупинитися. Він з недовірою глянув на дружину, яка дивилася ніби крізь нього. Дівчина змусила себе абстрагуватися від того, що відбувається. Насправді вона часто випробовувала на собі цей метод і у неї завжди виходило відсторонитися від реальності з якою вона не могла справитися. 

-- Цього разу твої трюки на мене не подіють, Ксеніє. В майбутньому вигадай щось інше й постарайся виглядати більш переконливою. 

Тимофій спробував вивести дівчину на емоції, але у нього нічого не вийшло. Ксенія лежала під ним пластом не подаючи ознак того, що вона все ще дихає.