1.1

  -- Посміхайся! Ти зараз схожа на дерев'яну ляльку. Беземоційна та холодна наче кусок арктичного льоду.  Обличчя кам'яне й наче воском облите. Що за вигляд? Люди подумають, що тебе катують, а не заміж видають.  Негайно виправ ситуацію й більше ніколи не роби того за що потім  доведеться розплачуватися, -- шепотів Тимофій Ксенії на вухо. 

Від його морозного подиху у Ксенії  поповзли сироти. 

Чоловік міцно стискав тонку талію дружини у мелодійному вальсі. На його обличчі сяяла посмішка, а очі світилися так, ніби він безмежно закоханий у Ксенію. 

На відміну від своєї дружини Тимофій доволі талановитий актор. Ще й місяця не минуло, як їхні батьки уклали угоду про їхній  шлюб, то коли ж він встиг так сильно закохатися? 

Звісно ніяких романтичних почуттів у нього до дружини немає. За весь цей час Ксенія та Тимофій мали лише кілька зустрічей у колі рідних. І жодного разу їм не випала нагода залишитися наодинці. 

Чоловік погодився одружитися, але ні разу не запросив Ксенію на побачення, тому зараз вони схожі на людей, які змушені жити разом, зовсім не знаючи один одного. 

Та й загалом підготовка до весілля відбувалася у прискореному режимі й без її участі. Ксенія жодної миті не відчувала себе нареченою. Вона не обирала сукню, весільний торт і навіть свою обручку сьогодні побачила вперше. 

Тимофій дивився Ксенії просто в очі. Дівчину хвилювали такі диво-глядки, але вона не подавала знаку, що її тривожать сірі очі. І не тільки очі, а й Тимофій в цілому. 

-- Від твоїх рук у мене скоро хрустітимуть кістки, а потім ще й синці з'являться. Хоч ти й назвав мене дерев'яною лялькою, насправді я жива і моє тіло все відчуває. Особливо, коли йому не комфортно. Будь обережнішим! -- Сказала Ксенія.

Її голос прозвучав доволі гостро, але вириватися з рук Тимофія дівчина не наважилася. За ними спостерігають сотні гостей, тому провокувати скандал не найкраща ідея. 

-- А ти поводься нормально і мені не доведеться стискати твою талію. Розслабся Ксеніє ця гра не на один вечір. У нас попереду ціле життя. 

Від слів Тимофія Ксенія здригнулася. На мить вона замислилася над тим, що означає ціле життя у шлюбі з Тимофієм. У нормальних сім'ях шлюб схожий на захопливу подорож. Чоловік та дружина з ніжністю та любов'ю в'ють своє гніздо вкладаючи у нього щастя, кохання, народження дітей, здоров'я, багатства, кар'єру, розуміння й мотивацію один одного. Якщо гніздо залишається пустим, ненаповненим, то й ціль подорожі неважлива. Вона просто втрачає сенс. 

Ксенія розуміла, що у їхньому гнізді на першому місці буде багатство. З нього все почалося і ним все закінчиться. Тимофієві не потрібні інші цінності, а їй доведеться змиритися з тим, що є. 

-- Саме тому я не збираюся все своє життя жити лише твоїми бажаннями. Нам потрібно поговорити й розкласти усе на свої місця. Думаю ми повинні зробити це сьогодні. Такі справи не варто відкладати на потім, -- промовила Ксенія, розглядаючи сіру краватку чоловіка. Вона не змогла знайти в собі сили, щоб дивитися йому в очі. 

-- Ти забула, що у нас сьогодні перша шлюбна ніч? 

-- Я пам'ятаю! Хіба таке можна забути?

Звісно Ксенія з завмиранням серця думала про те що її чекає цієї ночі, адже вона проведе її з чоловіком до якого окрім зневаги нічого не відчуває. Її лякало те, що Тимофій може виплеснути свій суворий темперамент на неї, бо для нього вона лише лялька. 

-- Я теж не раджу тобі про це забувати. Після танцю ми поїдемо звідси. 

-- Так скоро? -- Злякалася Ксенія, зрозумівши, що те чого вона так боїться ближче ніж вона собі  думала. 

-- Я не сліпий і добре бачу, що ти нудьгуєш на нашому весіллі, тому й хочу змінити місце для розваг. 

Тимофій добре знав, що таке психологічний тиск. Він розумів, що зараз не може просто накричати на дружину, тому почав тиснути на неї морально. 

Значить він вирішив, що час настав. Їм пора їхати до будинку де тепер вони житимуть разом. Ксенія не була там жодного разу. Підготовкою їхнього дому займалася її мама та Маргарита Юріївна. Вони обидві вважали, що так правильно, тому Ксенія не хотіла втручатися. Вони разом обрали один з будинків які збудувала їхня компанія й облаштували його на свій смак. Дивно, але ці дві жінки якимось чином знайшли між собою спільну мову у такому пікантному питанні, як житло їхніх дітей. 

-- Добре! Не будемо відтягувати неминуче.

Ксенія прийняла рішення не відступати, бо немає сенсу відтягувати те, що обов'язково станеться. 

Така покладлива покірність сподобалася Тимофієві. Він був упевнений, що дуже скоро його дружина стане слухняною та тихою. Чоловік вважав, що у неї є все для щастя, тому її завдання народити йому спадкоємця й бути вірною дружиною. 

Коли музика стихла Тимофій нахилився до Ксенії й з особливою ніжністю поцілував її щоку. Такий жест гості їхнього свята підтримали бурхливими оплесками й вигуками про справжній поцілунок. 

-- Цілуйтеся по справжньому, -- вигукнув хтось із гостей. 

Від почутого вигуку Ксенія заплющила очі. Вона ще до доторків чоловіка не звикла, а тут їх змушують цілуватися на публіці. 

Звісно дівчина цілувалася раніше і її губи не в цнотливому передчутті, але вона не знала чого чекати від поцілунку з чоловіком який викликає у неї суперечливі емоції.