ДІна

51. Донечка

Випадково старі листи знайдеш.
Дізнаєшся почерк і тихенько зітхнеш.
І спитає донька: - Мамо, що з Тобою?
І ти розкажеш, що одного разу трапилася.

Ти їй покажеш старенький альбом.
І фото ти знайдеш того в чий будинок
Тобі одного разу юність привела.
Як у будинку тому друзів ти знайшла.

Ти згадаєш і напевно засумуєш.
І донька скаже: - Мамо, що мовчиш?
- А де тепер хлопчаки, мамо, ці?
- Вони, мабуть, давно вже не діти.

- І чому ти, мамо, ніколи,
- Не казала мені зовсім про ті роки?
Що казати. Усі думки розбіглися.
Напевно, згадаєш, як з тобою ми сміялися

А може, як світанок з тобою зустрічали,
Коли в машині в місто наше виїжджали.
А може, згадала ти осінь і вокзал.
І що я сказав вам на прощання.

Але, як доньці це пояснити?
Що ти друзів дозволила забути?
Чи не соромно перед донькою? Хто знає?
Про що тепер вона вже мріє...

Подобається

#1062 в Різне
#164 в Поезія

Відредаговано: 07.11.2025