ДІна
50. Пишу тобі
Пишу тобі не знаю навіть,
Як ти сприймаеш стиль письма.
Став просто день чорнішим за сажу.
Так мені живеться без тебе.
Що ж привіт, Діна? Як сталося,
Що ти забула мою адресу?
Напевно, щось у житті змінилося.
А може, просто порушував я твій спокій.
Напевно, дурними вважаєш ці рядки.
А може й смієшся з мене.
Але не забути мені, як колись на сході
Вийшла ти найяскравішою зіркою.
Я розумію все: справи-турботи.
І нема часу хоча б подзвонити.
Але я звик. Бувають у житті повороти.
Мені нелегко тебе забути.
Ти слово честі, часто допомагала.
Твої поради я цінував найдорожче.
Та ти сама чудово, Діна, знала.
Як мені потрібна твоя посмішка та твій сміх.
Я розумію. Тільки мені прикро.
Повір, що правда. Адже не тобі брехати.
І для інших нехай зовсім не видно.
Але важко знати, що більше нема чого втрачати.
Як важко розуміти, що ти забула?
Забути зовсім, чи не означає втратити?
А був час ти мені казала:
"Таких друзів не доводилося зустрічати".
Слова, слова. Що користі в них часом.
Коли забуті дружба та мрії.
Коли дороги бур'янів заросли травою.
Коли зів'яли ніжні квіти.
Повір мені, Діна. Щоб не сталося.
Нехай ти забула. Листів уже не чекаю.
У моїй душі нічого не змінилося.
І все одно я не забуду ту зірку.
Що день за днем світила та сяяла.
Що день за днем мені допомагала жити.
Що день за днем теплом обігрівала.
То як, скажи, зможу тебе забути?
Відредаговано: 07.11.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
