ДІна

36. Де

Де млосно нанесе свої води Дунай,
Розкинувся там Бессарабії край.

Так от у тому краю є дівчисько одне.
Комусь дівчисько — Сергійку сестра.

З будь-яким я посперечаюсь про любу сестру.
Таку не бачив у рідному боці.

Такий не зустрічав, хоч об'їздив увесь світ.
Ти в моєму житті ніби перший світанок.

Як першою блискавицею зійшла серед полів.
З коханою сестричкою я став раптом ніжнішим.

Я зло забув, забув темний ліс.
А все тому, що я в душу до неї вліз.

Таких як вона не знайти, не знайти.
І багато доріг мені довелося б обскакати.

Щоб було зрозуміло, що нема такої.
Коханій сестричці присягаюсь їй долею.

Що в життя її не віддам, не зраджу.
І дурні плітки відкину, як мотлох.

Її пам'ятатиму і буду любити.
Адже пам'ятаючи її – знову хочеться жити.

Подобається

#1074 в Різне
#168 в Поезія

Відредаговано: 07.11.2025