ДІна

20. Як все було

Хіба думав хтось тієї ночі,
Що трапиться раптом у дорозі з нами?
А дорога залишала місто геть.
Неслися ми в невідомі дали.

Пронеслися Інгул та Новий Буг.
Промчала Одеса перед очима.
Зробили випадково ціле коло.
Ізмаїл відкрився перед нами.

Насамперед МРЕВ би знайти.
А потім відпочити з дороги.
Не заплутатися, з глузду б не збожеволіти.
Постійно ми були в тривозі.

І з великими труднощами знайшли ДАІ.
Розібралися, що до чого, а далі,
Нас дорога завела раптом на Рені.
Ми там не були раніше.

Купувалися і поїли у плавнях ми.
А потім раптом щось стало сумно
В Ізмаїл повернулися до темряви.
Тільки ось у нашій машині порожньо.

І поїхали на морвокзал.
На Румунію слідкувати за триста метрів.
Перед нами води гнав Дунай.
А до хати сотні кілометрів.

Вечір нам тугу не розігнав.
І вирішили ми трохи розважитися.
Тільки я по хаті занудьгував.
Та й приводу мені не було сміятися.

Раптом дівчинку зустріли ми одну.
Просто так, випадково, по дорозі.
Тільки досі я не зрозумію
Чому таких не бачив у Кривому Розі.

Вечір провели вони утрьох.
Ну, а я в машині відсипався.
А потім. Потім був чийсь будинок.
І ніхто вже їхати не збирався.

Подобається

#1062 в Різне
#164 в Поезія

Відредаговано: 07.11.2025