ДІна
4. Два тижні
Як би ми хотіли лише на два тижні
Забути проблеми, закинути всі справи.
Ми б тоді зуміли, у швидкий поїзд сіли.
В Ізмаїл би нас дорога привела.
Вийдемо на вокзалі й пішки пройдемося,
Згадуючи перший наш "гастроль".
І знову напевно у думках розійдемося.
Ситуацію візьму я під контроль.
Не поспішаючи, говорячи, на проспект центральний
Вийдемо потихеньку і кафе знайдемо.
Посидимо, покуримо і знову в дорогу "далеку".
Так і до перехрестя неквапливо дійдемо.
І, напевно, хтось згадає літній вечір.
І як нас тут кавою хтось частував.
Біля воріт посперечаємось, уявляю зустріч.
Чекаємо, щоб Славик тихо постукав.
Першими собаки голосно відгукнуться.
Ну, а потім гулко рипнуть твої двері.
Чомусь сльози на очах зійдуться.
Адже від щастя теж плачуть: вір, не вір.
Те, що далі буде не можу уявити.
Але сподіваюсь зустріч буде гарною.
Тож можна крапку мені спокійно ставити.
Знай, що в ці рядки вкладено душу.
Відредаговано: 07.11.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
