"Сірий шлях, вдалині Кривбас" -
Так писала Діна, згадуючи нас.
Мені відповідь гідну хочеться надіслати.
Ти ж нас встигла добре усіх впізнати.
Пояснюю, Діна – це все не кіно.
І для нас, напевно, все ще йде воно.
Є про що подумати. Є й нам що сказати.
Вас ми довго дуже згадуватимемо.
І машину нашу. Жарти, тости, сміх.
Те, що все трапилося, здається не гріх.
Думки ось зберуться, все піде на лад.
І хорошим друзям знову буду радий.
Ну, а серце ниє – це все не біда.
Адже буває, Діна, гірше. То пусте.
І свічка надії розгориться нехай.
Нехай тугу забудеш і забудеш сум.
І нехай частіше сняться сни тобі.
Повернемо стрілки. Ти повір мені.
Зустрінемось ми знову в моєму місті.
І тоді за зустріч вип'ємо. Хоч і не п'ємо.
Відредаговано: 07.11.2025