Ранок

Ранок я завжди любила починати з кави. За вікном була прохолода, а кава завжди зігрівала. З кухні тягнувся аромат маминого омлету.
Я спустилася снідати, сіла за стіл, як раптом мені хтось написав. Це був Ксав’є.
— Добрий ранок!
— Добрий ранок!
— Як справи?
— Все чудово, а в тебе?
— В мене також. Я хотів увечері запросити тебе до себе додому подивитися фільм. Мої батьки їдуть у гості, тому їх не буде до завтра. Ти не проти?
— Я із задоволенням! На котру годину?
— Давай о восьмій вечора. Тобі підходить?
— Так, домовилися.
Сьогодні був вихідний, тому після сніданку я пішла допомагати мамі на подвір’ї грабати листя. Пам’ятаю, як маленькою я любила стрибати у великі купи сухого листя, зібраного в саду.
Зробивши всю роботу, я вирішила спекти пиріг, щоб узяти з собою до Ксав’є. У мами була велика кулінарна книга, яка дісталася їй ще від бабусі. Я довго шукала рецепт пирога з яблуками, і нарешті знайшла потрібну сторінку.
Взявши всі інгредієнти, я взялася до роботи. Вже за годину пиріг допікався в духовці, а на кухні стояв такий аромат, що з двору прийшла мама.
— Іларія, ти приготувала пиріг?
— Так. Я сьогодні ввечері йду до Ксав’є дивитися фільм. Ти не проти?
— Звісно, ні! Це чудово. А який фільм?
— Я не знаю, можливо, сюрприз.
У мене ще був час, тож я піднялася до кімнати й вирішила по прибирати.
Вже була восьма година, і я почала збиратись. Взявши теплий пиріг, я вийшла з будинку. Ксав'є жив недалеко від мене, тому вже за декілька хвилин я стояла біля його дверей.
— Привіт, заходь, — сказав Ксав'є, відкривши мені двері.
Я зайшла на кухню і почала нарізати на миску пиріг. Ксав'є в сусідній кімнаті готував усе для перегляду фільму. Я з цікавістю чекала, коли дізнаюсь, що за фільм він підготував, бо я люблю фільми.
Все підготувавши, ми сіли перед екраном телевізора, де вже починався показ. Я з жахом зрозуміла, що це фільм жахів, а я їх дуже боюся.
— Ксав'є, можливо, давай подивимось щось інше? — тремтячим голосом запитала я.
— Чому?
— Просто я боюсь фільмів жахів і не зможу заснути потім.
— Не бійся, я буду поруч, і цей фільм не такий уже й страшний.
— Про що він?
— Про зомбі, — сказав Ксав'є і посміхнувся, побачивши мої перелякані очі.
Я вирішила з'їсти пирога і не дивитись на страшні сцени. Через дві години фільм закінчився. Я дуже хотіла спати, тому Ксав'є провів мене в гостьову кімнату.
— Тобі тут постелив.
— А ти де будеш?
— У своїй кімнаті.
— Ні, будь ласка, не йди. Я боюсь бути самій у кімнаті після фільму жахів, — сказала я, подивившись на нього.
— Добре, я ляжу біля тебе.
Вже через декілька хвилин ми з Ксав'є заснули.