ЖАХ НА ПОРОЗІ

Марина та Олексій, зібравшись з силами, обережно відкрили двері і вибралися в коридор. Серця їх калатали, і вони трималися за руки, готові зіткнутися з тим, що їх чекає.
— *Давай подивимось, що там, — пошепки запропонував Олексій, намагаючись не видати свого страху.
Коридор був тьмяно освітлений, але звук, що доносився з сусідньої кімнати, немов розривав тишу. Їхні кроки були тихими, але кожен шурхіт підлоги здавався оглушливим у цей момент.
Коли вони наблизилися до відкритого дверного отвору, їхні очі зустрілися з жахливою сценою: у кімнаті, повній тіней і спалахів блискавок, стояв монстр, що розправлявся з іншою парою героїв — Анною та Дмитром.
Створіння було величезним, його луски переливалися у світлі блискавок, а очі горіли, як вогні пекла. Воно стискало Дмитра у своїх жахливих лапах, не дозволяючи йому вирватися, а Анна, кричав від страху, намагалася відштовхнутися від нього, але її крики були заглушені, ніби їх ніхто не чув.
— Боже, що відбувається?! — прошептала Марина, її голос тремтів від жаху.
Олексій стояв, не в змозі відвести погляд від сцени. Вони обоє були паралізовані страхом, спостерігаючи, як монстр насолоджується муками своїх жертв.
— *Ми не можемо цього допустити! — промовив Олексій, його голос став твердим, незважаючи на страх. — Нам потрібно врятувати їх!
Але поки вони стояли в замішанні, створіння різко повернулося до них, його жахливі очі засяяли в темряві.
— *Дивіться, хто прийшов, — промовило воно, його голос звучав як відлуння з безодні. — Ви так любите спостерігати?
Марина відштовхнулася, коли монстр подивився на них. Жах охопив її, і вона відчула, як її ноги підгинаються.
— Тікаємо! — закричав Олексій, і, не роздумуючи, він потягнув Марину за собою назад у коридор.
Вони бігли, не звертаючи уваги на звуки позаду. Лише крики і стогони, які продовжували лунати, поки вони втікали від цієї жахливої реальності.
— Ми не можемо залишити їх! — закричала Марина, але її голос був сповнений паніки.
— *Ми нічого не можемо зробити, — відповів Олексій, хапаючи її за руку. — Ми повинні знайти вихід!
Вони знову побігли коридором, сповненим тіней і страху, їхні серця билися в унісон, поки вони шукали спосіб покинути цей ад.