ЗУСТРІЧ У ГОТЕЛІ

Коли Олексій, Наташа, Кирило, Марина і Сергій прибули до готелю "Тіньовий Світ", вони зупинилися перед масивними дверима, вкритими тріщинками і шаром пилу. Туман огортав будівлю, надаючи їй зловісного вигляду. Кожен з них відчував, як всередині наростає хвилювання, але ніхто не наважувався першим заговорити.

Олексій зробив крок вперед і обережно товкнув двері. Вони з зусиллям піддалися і зі скрипом відчинилися, випускаючи хвилі запаху вогкості і цвілі. Всередині панувала напівтемрява, лише слабке світло пробивалося крізь пилові вікна.

— Тут, схоже, нікого немає, — промовила Марина, її голос прозвучав у тиші, як відлуння.

— Може, це і є частина шоу, — запропонував Кирило, хоча його голос тремтів від невпевненості.

Коли вони увійшли всередину, двері за ними зчинилися з глухим стуком, і вони миттєво відчули, як тяжке мовчання огорнуло їх. По ту сторону осіяла темрява, в якій ховалися їхні страхи.

З глибини коридору пролунали звуки, схожі на кроки. Усі замерли, обмінюючись поглядами, і в цю миттєву паузу напруження стало нестерпним. Нарешті, з тіні вийшов високий чоловік у старомодному костюмі, з блідим обличчям і відсутнім поглядом.

— Ласкаво просимо, — промовив він, його голос був тихим і хриплим, ніби він давно не говорив. — Я — Елазар, наглядач цього місця.

Елазар повільно обійшов їх кругом, уважно вивчаючи кожного. У нього були пронизливі очі, які, здавалося, могли заглянути в саму суть їхнього існування.

— Ви прийшли сюди за покликом своїх страхів, — продовжував він. — І саме тут ви зможете зустрітися з ними лицем до лиця. Цей готель — не просто будівля; це дзеркало ваших глибинних переживань.

Олексій глитнув, відчуваючи, як холодок пробіг по спині. Наташа відступила на крок назад, її інстинкти насторожилися. Кирило стиснув кулаки, готуючись до будь-яких випробувань. Марина ж, хоча й намагалася зберегти самовладання, відчула, як тінь страху огортає її.

— Що це означає? — запитала Наташа, її голос звучав різко, але всередині вона боролася з панікою.
— Це означає, що вам належить пройти через випробування, які відкриють ваші справжні страхи, — відповів Елазар, його губи скривилися в невидимій усмішці. — І лише прийнявши їх, ви зможете звільнитися.

Слова Елазара нависли в повітрі, створюючи атмосферу наростаючого жаху. Кожен з них відчував, як темрява навколо згущується, ніби сама стіна готелю стала живою.
— Якщо ви готові, — продовжив він, — йдіть за мною. Ваша історія починається тут.

З цими словами він розвернувся і пішов углиб готелю, а група, не знаючи, що їх чекає попереду, слідувала за ним, кожен з них відчуваючи, як страхи починають розростатися в їхній свідомості.