Голос, який не заглушити

Ніч. Свіже повітря.

Герміона проходить крізь захисний бар'єр. З охоронцем — лише короткий кивок.

У будинку її вже чекають.

Блейз нервово ходить вздовж вікна, раз у раз поглядаючи назовні. Тео на кухні — щось готує на плиті. Його терапія — кулінарія.
Драко сидить у кріслі, тримаючи в руках стару картку родинної власності — пергамент із мапою маєтків, які зникли за один підпис Міністерства.

Коли Герміона заходить, кімната на мить завмирає. Тиша — глибока, очікувальна.

— Як пройшло? — першим питає Драко.

— Суд завершено. Рішення остаточне.
Я знову — Грейнджер.

Пауза. Погляди — короткі, але щирі.

— Співчуваю, — мовить Тео.

— Не треба. Це — звільнення.

Вона сідає до столу. Виймає пергаменти, справи, нотатки. Її голос рівний, чіткий, сконцентрований:

— Завтра, о десятій ранку — фінальне слухання. Велика зала. Міністр, керівництво, Аврорат, преса.

— Прекрасно, — бурчить Блейз. — Обожнюю виступати перед натовпом, який мріє побачити нас у мантіях ув'язнених.

— І ми їм цього не дамо, — спокійно додає Драко.

Герміона викладає на стіл три справи. На кожній — печатка: CONFIDENTIAL.

— Я прогризла кожен пункт. Більшість звинувачень — це припущення, маніпуляції. Завтра ми доведемо: вас не судять за злочини, вас судять за символ. І це — несправедливо.

— А якщо судді вирішать зробити з нас "урок для суспільства"? — запитує Тео.

Герміона підводить очі. Її погляд — прямий, спокійний.

— Тоді вони побачать: приклад має бути іншим.
Приклад того, як виглядає другий шанс.

Вона передає кожному з них по аркушу — тези, свідчення, графік.

— Завтра говоритимете всі. Але головна робота — на мені.

— Ми в тебе віримо, — тихо каже Блейз.

— Вперше в житті адвокат справляє на мене більше враження, ніж маг-дуелянт, — додає Драко. — Герміоно... дякую.

Вона не відповідає. Лише ледь посміхається.

— Завтра ми вийдемо не просто вільними.
Ми вийдемо з гідністю.

І тоді — саме в цю мить — над столом спалахує яскраве срібне світло.

У кімнату влітає патронус — сокіл, стрімкий, стривожений. Його крила ледь не збурюють папери на столі.

Голос — уривчастий, напружений:

— Міс Грейнджер! Терміново! Міністерство. Особиста поява. Негайно!

Хлопці миттєво зриваються з місць.

— Що сталося? — кидає Драко.

— Мабуть... хочуть підтвердити інформацію перед слуханням, — коротко відповідає Герміона, вже надягаючи мантію.

Вона вже біля дверей. Зупиняється. Обертається.

— Я повернусь. Не панікуйте. Не дайте емоціям зіпсувати завтрашній день.

Драко дивиться прямо в очі, киває:

— І ти бережи себе, Грейнджер.

Вона зникає за дверима.

Тиша.

У кімнаті залишається порожнє місце, ледь коливання повітря — і відчуття, що завтра зміниться щось більше, ніж просто хід слухання.

Зміниться — усе.

Міністерство магії. Глибока ніч.

Скляний коридор мерехтить блискавками — за вікнами вирує чарівна гроза.

Герміона йде швидко.
Мантія тріпоче за плечима, кроки лунають твердо. В кабінеті позачергових засідань — чекають.
І не просто чекають. Вони — з питаннями. З підозрою. З тиском.

Двері відчиняються.

Судді ЧарВерСуду. Двоє аврорів. Радники міністра. І сам Міністр магії — стоїть біля вікна, ніби випадково. Але вона знає — це не випадковість.

— Міс Грейнджер, — починає сивий суддя, прізвище якого вона бачила на кожному документі про заборони. — Дякуємо, що прийшли. Нам просто потрібно уточнити кілька деталей перед завтрашнім слуханням...

— Сідайте, — кидає інший. — Це швидко.

Але вона не сідає.

— Якщо ви викликали мене посеред ночі лише для «уточнень» — дозвольте, я зроблю це замість вас.

Пауза. Усі погляди — на неї. Її голос не гучний, але кожне слово — удар у серце системи.

— Ви боїтеся. Бо завтра вам доведеться винести рішення, яке буде не зручним, а справедливим.Бо завтра ви не зможете сховатись за протоколи, за формулювання, за стереотипи.Бо завтра не вийде просто назвати їх Мелфоями, Ноттами чи Забіні — й осудити без доказів. Бо правда надто гучна. І я — не дозволю вам її заглушити.

— Ви викликали мене сюди, бо хочете, щоб я сумнівалась. Щоб я відступила.
Але послухайте уважно: Якщо хоч один із вас завтра — навіть на мить — піде за політичним зиском, а не за правдою, я особисто підніму кожну справу за останні п'ять років, відкрию кожен закритий процес, і доведу, скільки разів ЧарВерСуд зрадив правосуддя заради зручності.

Вона поклала на стіл аркуш.
Оригінал внутрішнього документа.
Там чорним по білому: свідчення — знищено, обвинувачення — складено без перевірки.

— І повірте...я вже знаю, з чого почати.

Тиша — густа, як гроза за вікном.

Міністр відірвався від скла. Голос — тихий, як попіл:

— Міс Грейнджер...

— Ні. Сьогодні — я говоритиму. Ви заблокували рахунки, бо їм дісталося спадкове золото. Ви судили без суду. І коли я прийшла — не як Грейнджер-студентка, не як чиясь дружина, а як професіонал — ви намагались змусити мене мовчати. — Але я тут. І завтра я буду в залі. І якщо хоч один із вас зробить крок вбік — я підніму цей Міністерський склеп із його замовчуваннями, маніпуляціями і страхом.