2

У будинку їм назустріч вийшла довготелеса дівиця із таким блідим та неприродним кольором обличчя, що Оля аж прошепотіла Тані на вухо:

- Вона часом не вампірка? – і захихотіла трохи нервово. На цю репліку Таня спантеличено стенула плечима, бо й сама почувалася некомфортно.

- Вітаю! Ви ж Ельвіра, правильно? – Підійшла до неї безстрашна Надія.  – Це з вами ми розмовляли телефоном?

- Так, Надю! Я - асистентка Майстра Чу. Раді вітати вас тут, у цьому старовинному маєтку, на незвичайному майстеркласі нашого талановитого інструктора.

Ельвіра щебетала солодко, проводячи дівчат на другий поверх. Оля не випускала з рук телефон, бо фільмувала дивовижні картини, які висіли на стінах коридору. Чомусь на усіх були зображені жінки або дівчата.

Таня жалілася Любі, що це, найімовірніше, якийсь шарлатан. Бо хіба може бути ім’я у серйозного професіонала «Майстер Чу»? Сміх та й годі.

Але найбільша несподіванка очікувала на них у старовинній бібліотеці з височезними полицями та блискучим паркетом. До них відразу підійшов стрункий довгокосий чоловік, одягнений чомусь у білу сорочку й шкіряні штани. 

- Радий вітати вас тут, дівчатка! Сподіваюся, ви отримаєте незабутні враження й користь від нашої зустрічі. Сідайте, будь ласка, де вам буде зручно. - Махнув рукою доволі симпатичний інструктор на широкі крісла розставлені колом по центру бібліотеки.

- Майстре Чу, це ж має бути майстерклас із хатха-йоги? – перепитала трохи спантеличена Надя. Бо трохи вже повіяло обманом та намарно витраченими коштами. - Можливо, ми перевдягнемося і розстелимо килимки? Бо хіба ж йога проводиться у кріслах?

- Це дуже специфічне заняття і проходитимете ви його в парах із нашими гостями, - томливим голосом пояснив красень.

А дівчата від слів його трохи напружилися, переглядалися одна з одною, певно, роздумуючи, чи вже давати драпака, чи ще послухати цього неординарного інструктора.

- Запевняю вас, що вам сподобається. Сідайте, сідайте, - наполегливо запрошував і навіть провів кожну до крісла.

- Якась підстава, їй-богу, - настрашено прошепотіла ляклива Таня. – Треба тікати звідсіля. Ну його, такі експерименти.  

Але відчинилися двері й зовсім не очікувано до бібліотеки зайшли чотири дівчинки різного віку.

- А ось і наші гості, - умиротвореним голосом промовив Майстер Чу, вмощуючись трохи поодаль також у крісло.  – Підійдіть, маленькі, до своєї пари.

А коли дівчатка наблизились до крісел, то всі подруги, без винятку, розгублено зойкнули. Бо хоч і вік дітей був різний, однак не помітити тієї містичної дивини було неможливо. Адже кожна дівчинка вражала неймовірною схожістю зі своєю дорослою парою.