Глава 32. Вечірка

Коли прагнеш дізнатися щось важливе, тактовність, зазвичай, відпочиває десь збоку.

— Що сталося? — поцікавилася Еріка, закриваючи книгу. Швидше за все, її спантеличив довгий задумливий погляд Ксюші, яка думала, як би почати ставити питання так, щоб це не виглядало дивно.

— Все гаразд, — відповіла Ксю і сіла на ліжко. Звичайно, їй грав на руку раптовий інтерес Еріки, але як правильно перевести розмову в потрібне русло — вона й близько не здогадувалася.

— З хлопцем посварилася? — Еріка багатозначно зиркнула на двері.

— Він не мій хлопець! Можеш забрати його собі. Заперечувати не буду. — Відповідь Ксюші прозвучала різкіше, ніж планувалося. Вона, звичайно, була рада, що Еріка сама проявила цікавість, але з роздратуванням впоратися не змогла.

— Дякую, якось обійдуся. Не зацікавив мене твій блондин. — Дівчина байдуже посміхнулася і відкинула назад пасмо неслухняного волосся.

— Невже? Макс вірить, що в нього закохані всі на світі. Ти б йому сподобалася своєю неприступністю.

— Я багато кому б сподобалася. — Еріка позіхнула і подивилась у дзеркало на шафці. — Ось тільки мені це не потрібно. Я ще жодного разу не закохувалась і не планую. Я тут не для цього.

Ксюша не змогла приховати раптового подиву. Сказати, що в них із нею багато спільного — не сказати нічого. Розмова складалася, як ніколи, ідеально. Рибка сама підпливла до наживки. Зараз тільки б її не злякати.

— А навіщо? У тебе є якась конкретна ціль? — Ксюша вирішила розпочати з прямого підходу.

— Ти допитлива, — зауважила Еріка, уважно просканувавши її поглядом. — Я декого шукаю. Але тебе це не стосується.

— Це такий великий секрет? Вибач, не знала, — відповіла Ксюша з багатозначною посмішкою. Що ж, можливо, перетворитися на дурненьке дівча — зараз найкраще рішення. — А ще кажеш «не закохувалась».

— Ти дійсно думаєш, що кохання — то центр всесвіту? Повір, у мене немає часу на таке безглузде марнування часу.

— Правда? І на що ж ти витрачаєш свій дорогоцінний час? Детектив під прикриттям, чи що? — реготнула Ксюша.

— Майже.

— Кого ж ще можна шукати, якщо не хлопця, який сподобався? Може, батьків, які тебе покинули в ранньому дитинстві? — Ксюша знала, що ризикує бути посланою далеко і надовго з такими питаннями. Але вибору вона не мала.

— Мої батьки померли. — На обличчі Еріки не здригнувся жоден м'яз.

— Вибач, я не знала.

«Що ж. Вона підходить за всіма ознаками». Ксюша вирішила змінити тактику. Вона з легкістю витягла потрібну інформацію, тому далі вдавати з себе скалку в дупі не було сенсу.

— Та нічого страшного. Для мене вони нічого не означали.

— Напевно, у тебе була любляча родина, яка подарувала тобі справжнє тепло.

— Я виросла в інтернаті. Що таке любов і ласка — мені не відомо. Але я й не потребую цього. — Еріка виглядала холодною та спокійною. Ксюша ніколи ще не зустрічала таких людей, тож запитання просилися одне за одним. Але якщо вона — можливий повелитель, краще не перегинати палку, намагаючись залізти в душу. Можливо, їм доведеться разом виконувати важливу місію, і буде ще час потоваришувати.

— Ти дуже сильна людина. Захоплюєш.

— Дякую, — несподівано потеплішала Еріка. — А ти дуже вродлива. Тільки зі стилем проблеми, але це можна виправити.

— Ой, та годі! Віддаю перевагу зручності та практичності. Сукні — це не зовсім моя тема.

— У чому ж тоді на вечірку підеш?

— Та я не знаю, чи варто туди взагалі йти. Немає настрою.

— Та ну, припини! Ходімо, відірвемося. — Еріка їй заохочуючи підморгнула.

— Я подумаю.

Наступні дві години Ксюша, втім, не стала витрачати час на жіночі збори, а вирішила обійти залишок своєї території. Починати розмову з незнайомими підлітками про їхню родину, ім'я та вік здавалося набагато простіше, ніж з Ерікою. Щоправда, жодного кандидата, хоч здалеку схожого за описом, вона так і не знайшла. Можливо, Еріка справді виявиться тією єдиною людиною, яку вони шукали. Ксюша була дуже рада хоча б їй, адже це відводило натяки від Дена і не ускладнювало їм пошуки.

Сутінки, тим часом, ставали дедалі густішими, і на вулиці збиралося все більше народу. Навколо панувала радісна збуджена атмосфера. Відпочивальники з нетерпінням очікували початку дискотеки та тупцювали біля входу до клубу. Велика будівля виблискувала мерехтливими вогниками, запрошуючи до веселощів. Парк ретельно прикрасили гірляндами та різнокольоровими кульками. Вечір, безумовно, обіцяв бути насиченим. Скрізь чувся сміх та жваві розмови відпочивальників. Хлопці були одягнені в класичні штани та сорочки, дівчата — у красиві вечірні сукні.

Ксюша стомлено повернулася до кімнати. Там панував справжній хаос. Дівчата збивали одна одну з ніг, ретельно прихорошуючись до вечірки. Незабаром за вікном залунала музика, і в кімнаті поступово почало стихати. Ксюша лежала на ліжку і роздивлялася свою вечірню сукню, що висіла на спинці стільця. На серці досі лежав незрозумілий гнітючий тягар.

— Ти все-таки вирішила не йти? — пролунав тихий голос Еріки. Вона закінчила збори та виглядала, як справжня богиня. Сукня сиділа на ній ідеально, підкреслюючи привабливу струнку фігуру. Волосся спадало на плечі шовковистими рудими локонами.

— Не знаю. Я ще не зібрана, — нерішуче відповіла Ксюша. Вона зізналася собі, що все ж таки хотіла відволіктися і виглядати так само неперевершено. Десь у глибині душі вона сумувала за колишнім життям, безтурботністю та романтичними пригодами. Хотілося відмотати плівку назад і знову прожити світлі, веселі дні, де єдине, що її хвилювало — це взаємність хлопця, що подобався.

— Нічого. Покладись на мене. — Еріка мило посміхнулася і взяла до рук гребінець. — Я швидко зроблю із тебе королеву.

Ксюші нічого не залишалося, як прийняти її допомогу. Можливо, вона має рацію, і це дійсно найкращий метод трохи відпочити та відволіктися від поганих думок.

Еріка виявилася справжнім професіоналом у сфері краси. Вона зробила їй зачіску та легкий макіяж всього за півгодини. Подивившись у дзеркало, Ксюша не змогла приховати захоплення. Шовкова сукня сиділа чудово, підкреслюючи вигини фігури. Волосся було зібране ззаду блискучою шпилькою і завитими локонами спадало на плечі. Легкий макіяж надавав погляду виразності і робив риси обличчя ніжнішими. Настрій Ксюші злетів угору всього за кілька секунд. Хотілося блиснути перед хлопцями та показати, що затята футболістка вміє бути справжньою леді. Перекинувшись веселими фразами, Ксюша разом із Ерікою вирушили на вечірку.

У клубі грала гучна музика, виблискували різнобарвні вогні і кружляли закохані пари. Дівчата налили трохи безалкогольного пуншу, щоби влитися у компанію і відчути себе більш вільно. Ксюша окинула поглядом зал і помітила танцюючих у парі Костю та Марину. Вони світилися щастям і виглядали, як справжні закохані. Від цієї картини у Ксюші всередині потеплішало. Хоч у когось із їхньої компанії в особистому житті все складається добре. Правильно вона зробила вчора, порадивши їм удвох обійти територію. Напевне, зблизилися під час виконання завдання.

Раптом перед очима з'явилася висока постать Максима в білій сорочці, чорних штанах і з акуратно викладеним білявим чубом. Виглядав, як завжди — неперевершено.

— Сумуєте, леді? — Він весело підморгнув їм обом, зупинивши захоплений погляд на Ксюші. Його зіниці різко розширилися, а вуха стали червоними. Швидше за все, йому сподобалося те, що він побачив.

— Ми тільки-но прийшли. — Ксюша привітно посміхнулася, забувши про нещодавню розмову. Усвідомлення власної привабливості, безперечно, позитивно вплинуло на настрій.

Незабаром запальна пісня змінилася на повільну, і Максим кинувши збентежений погляд на обох, нерішуче запропонував:

— Хто хоче скласти мені компанію?

— Я поки не налаштувалася, — відповіла Ксюша і покосилася на Еріку, очікуючи, що вона прийме запрошення.

— Я теж, — байдуже відповіла та, не зводячи пильного погляду з протилежного кінця зали. Максим розчаровано пішов, а Ксюша здивовано глянула на нову знайому.

— Чому відмовляєшся? Він добре танцює.

Увага Еріки була зайнята чимось іншим. Здавалося, вона не помічає навколишнього світу.

— Агов, ти чого? — Ксюша торкнула дівчину за руку, і та нарешті повернула до неї обличчя. Її очі якось дивно виблискували.

— Ти щось казала?

— Запитала, чому не танцюєш. Макс засмутився, що йому відмовили.

— Вибач, — ніяково знизала плечима Еріка. — Ем… ти не знаєш, хто він?

— Кого ти маєш на увазі?

— Хлопець у чорній сорочці біля барної стійки. Такий красунчик! Я просто зобов'язана з ним познайомитись.

Ксюша здивувалася раптовому інтересу Еріки. Нещодавно вона говорила, що не планує закохуватися, а зараз з'їдає очима незнайомого хлопця. Їй стало навіть цікаво, хто зміг заволодіти увагою такої неприступної красуні.

Ксюша кинула погляд на протилежний кінець зали і помітила самотнього хлопця у темному одязі. Не встигнувши розгледіти обличчя, Ксюша ковзнула очима по його підтягнутій фігурі: чорна сорочка ідеально підкреслювала талію, широкі плечі та підкачані руки; рукави були недбало загорнуті майже до ліктів, а на шиї розстебнуті два ґудзики. На жилястій руці виблискував дорогий годинник, марку якого так полюбляв батько Дена. Напевно, гарячий хлопець. Раптове відчуття потягу викликало мурашки по шкірі, які Ксюша негайно ж прогнала. Не в її характері пускати слини на незнайомих красенів. Щоправда, варто було підвести очі вище, як вона завмерла від німого шоку.

Біля стійки стояв Денис і байдуже спостерігав за танцями, попиваючи жовтий напій. Його постійно неслухняне волосся було акуратно укладене і зачесане назад, туфлі начищені до блиску, а повністю чорне вбрання сиділо настільки ідеально, що складалося враження, ніби він зійшов зі сторінки модного журналу. Він був таким несхожим на себе і таким... красивим?! Що змусило Дена прийти на вечірку у такому вигляді? Ксюша завмерла на місці, як укопана, не розуміючи ні його, ні себе. Всередині щось вибухнуло, кров завирувала і гарячою хвилею ударила в голову. Внизу живота залоскотало, руки затремтіли, а розум вмить затуманився. «Що, чорт забирай, зі мною відбувається? Це ж Ден! Так, він приголомшливо виглядає, але це ... всього лише Ден ».

— Я запрошу його! — Еріка сунула їй у руку келих із пуншем і граційною ходою вирушила до хлопця. Проводячи її поглядом, Ксюша відчула прилив люті. І чому Еріка поклала око саме на Дена? І чому її це так розлютило?

Ксюша притулилася до стіни від раптового відчуття слабкості в ногах. Її різко кинуло в жар, а дивне тремтіння у кожній клітині порушило рівновагу. Що за чортівня із нею коїться? Ні, вона не була сліпою і завжди помічала привабливість Дена. Але раніше на неї це ніяк не впливало. Здавалося, прокляті метелики в животі вирвалися на волю і заповнили розум, перевернувши звичайний світ догори ногами. За нею точно дурка плаче, не інакше...