Глава 24. Нове завдання

   Денис не міг повірити власним очам. Він так довго чекав на повторну появу Флер, що тепер навіть не знав, з чого почати. Здавалося, кількість питань збільшується в геометричній прогресії, породжуючи нові підозри і занепокоєння, а відповідей стає дедалі менше. Він ризикував і своїм життям, і друзів, щоб дізнатися більше інформації про кошмари та заборонену зону, але що натомість отримав? Окрім підтвердження, що його сни мають зв'язок із реальністю — більше нічого. Правду кажучи, він заплутався ще більше, не розуміючи, що робити далі і куди йти.

— Ви порушили мій наказ! Північна сторона — закрита територія, куди ні я, ні ви, і ніхто інший не повинен підходити навіть за версту. Ви не уявляєте, як вам пощастило, що ви досі живі! — продовжила Флер, вивчаючи кожного скануючим поглядом.

— Ви серйозно? — голосно реготнув Максим. — Ті жалюгідні згустки енергії в плащах були на щось здатні? Цікавенько...

— Ви бачили моршів? — Флер не була готова до подібної новини.

— Бачили? Та ми їх у порошок стерли. Хіба ви не знаєте? — Максим перезирнувся з Деном і здивовано похитав головою. — То їх моршами кличуть? І хто вони такі?

— Морші — це творіння горян, істоти, які не мають особистості та тіла, але володіють неабиякою силою. Це справді згустки енергії, з неї ж створені. Вони охороняють закриту територію. Перемогти їх ви змогли б тільки з наявністю сили, якої у вас поки що бути не може, тому що ви ще не зустріли повелителя.

— Зачекайте, ви взагалі не в курсі, чи що? Приїхали! — Ден не міг повірити власним вухам. Невже вона справді нічого не знає? Виходить, він чекав її появи марно?

— Я не стежу за вашими діями тут. У мене купа іншої, важливішої роботи. Якби ви потрапили в біду й загинули — це трапилося б тільки через вашу дурість. Захистити вас я ніяк не зможу, тому й був наказ просто чекати.

— Якої такої важливішої роботи? Ви закинули купку дітей у повний небезпек світ і тепер кажете, що вас не турбують наші проблеми? Як так? — обурилася Ксюша. Інші теж здавалися вражені словами Флер.

— Ви лише охоронці повелителя. Вам випала найважливіша місія — брати участь у збереженні нашого земного дому. Ви повинні вважати це за честь і бути готовими віддати життя заради доброї мети. Решта вас не повинна хвилювати, і розповідати більше, ніж вам слід знати, я не збираюся. — Флер глянула на Ксюшу суворим осудним поглядом. — Цей світ безпечний у південній частині. Але ви вирішили порушити правила та піти на північ. За наслідки відповідати лише вам.

— Що ви нам очі замилюєте? — обурився Ден. — Саме в південній частині на мене напали русалки та ворон, а ще якийсь чувак намагався проникнути у мій мозок і говорив дивні речі. Про яку безпеку йде мова?

— Виходить, мої сподівання не підтвердилися. Енджел, швидше за все, знайшла вас раніше, ніж я передбачала.

— Тому, мабуть, і сила прийшла до нас заздалегідь, — сказав Костя. — Тому що нам почала загрожувати небезпека.

— Це, напевне, якась помилка в системі, незрозуміла для мене. Сила до охоронців не може прийти для самооборони. Вона була створена тільки для того, щоб захищати повелителя, коли він опиниться у небезпеці, та й те — тільки у серйозних випадках, коли є загроза для життя.

— Коротше, ми лише гарматне м'ясо, щит і раби повелителя. Наша безпека нікого не хвилює, я ж казав вам, — звернувся Ден до інших, вдаючи, що Флер не існує. — Нас просто вибрали, щоб ми виконували чужі накази.

— Слухайте! Може тоді Ден і є повелителем? Він єдиний із нас не зміг перетворитися. Та й наша сила активізувалась тоді, коли він був у небезпеці, — припустила Ксюша, чим викликала загальний гомін подиву. Ден не хотів визнавати, що в нього теж майнула подібна думка, яку він поспішив відігнати.

— Неможливо. — Флер похитала головою. — Пророцтво завжди конкретне й повідомило б одразу. Та й він не може бути повелителем через його походження. Це було б нездорово.

— Яке походження? Ви щось знаєте? — Серце Дена стислося так, наче його сунули під прес. Кров гарячим потоком хлинула від грудей до самих кінчиків пальців, від чого його різко кинуло в жар.

— Це конфіденційна інформація. Я сама дізналася про це вже після твого обрання. Досі не розумію, як пророцтво могло вибрати тебе для ролі охоронця. — Вона дивилася на нього, як на гидку комаху, яку хотілося розчавити. Сумнівів у тому, що він син убивці, майже не залишилося.

— Тобто, як? Ви знаєте правду, яку я так відчайдушно шукаю, і не збираєтесь відкрити її? Чорт забирай, ви знущаєтеся? — У Дена перехопило подих від обурення.

— Твоє коріння не має відношення до завдання, а якщо й має, то дуже спірне, незрозуміле і суперечливе. Я не збираюся розповідати те, що не стосується справи. Але те, що ти не зміг отримати силу — скоріше норма, ніж виняток. Дивніше те, що до твоїх друзів вона прийшла раніше зазначеного часу. Тут я не можу знайти пояснень.

— Можливо, це говорить про те, що наша роль цінніша, ніж ви звикли вважати? — спитав Максим, склавши руки на грудях. Питання було справедливим, ось тільки Ден ще більше відчув себе нікчемою через нездатність отримати силу.

— Я гаю свій час на зайві розмови, — відповіла дівчина, надавши голосу сталевих ноток. — Я прийшла сюди не для цього. Я маю для вас важливу інформацію. Завтра ви повернетесь на Землю.

— А-а-а! Нарешті! Я мрію з'їсти шоколадку та прийняти теплу ванну, — радісно вигукнула Марина.

— Деякі пророцтва відкрилися. Тепер у нас більше інформації про повелителя. Ви повинні знайти його раніше, ніж піддані Енджел. Йому загрожує небезпека.

— Де його шукати та як? — спитав Ден, намагаючись відволікти думки від свого підозрілого походження на щось інше.

— Знаю точно, що повелитель знаходиться у таборі, де ви відпочивали. Невідомо, хто це, але відкрилися деякі моменти. Вони знадобляться вам у пошуках. Як говорить пророцтво, повелитель — ваш однолітка, йому шістнадцять років. Поки незрозуміло, хлопець це чи дівчина, але відомо, що він має рідкісне ім'я та очі незвичайного кольору. Також повелитель сирота, який не знає своїх справжніх батьків.

— Енджел в курсі, хто він? — спитав Денис чужим голосом. Якесь дивне почуття залоскотало під ребрами.

— Не знаю напевне. Але вона відчуває його на відстані та може впливати за допомогою телепатії, як на тебе, Дене.

— Треба ж! Збіг, чи у нас з ним, справді, багато спільного? — Денис не знав, що й думати. Занадто підозрілі факти відкривалися.

— А чому він такий молодий? Я думав, повелителю буде не менше сорока, — здивувався Максим.

— Пророцтво визначило обраного ще задовго до його народження. Я сама вважала, що це доросла людина, і була вражена його віком. Напевно, тому пророцтво рекомендувало обрати охоронцями вас — таких же підлітків. Це, безперечно, на краще. Ви швидко порозумієтеся з ним і станете йому відданими. Це дуже важливо для того, щоб він не занепав духом перед битвою.

— А він теж набуде сили? — поцікавилася Ксюша, чомусь кинувши на Дена підозрілий погляд.

— Ні, навряд. Сила, якою я нагородила вас — практично дорівнює силі горян, за винятком здатності керувати енергією. Цю можливість я скопіювала в них, щоб забезпечити володаря надійними охоронцями. Але я не маю права і влади наділяти повелителя подібною здатністю.

— Хіба це справедливо? — нахмурила брови Ксюша й вийшла трохи вперед. — Він буде битися з цією Енджел без здібностей, коли вона вважається найсильнішою на своїй планеті? Чи ви хочете сказати, що ми будемо йому допомагати?

— Це наказ пророцтва. Ніхто не знає, яким чином відбуватиметься дуель, але це буде без вашої участі. Завдання охоронців у іншому — зберегти життя повелителю до вирішальної битви.

— Слухайте, ораторко, — не витримав Ден. — Досить мені пил в очі пускати! Якщо ви наділили охоронців силою — чому її не можу отримати я? Не надто віриться, що трапився збій, і вони перетворилися не за планом. Варіантів лише два. Або я і є цей бісів повелитель — занадто багато збігів, або я взагалі тут ніхто і місце мені — вдома, подалі від усіх цих фантастичних проблем. Якщо перший варіант, за вашими словами, неможливий, що я взагалі тут роблю?

— Ти настільки хочеш бути повелителем, що, незважаючи на заперечення цього моменту спочатку, досі висуваєш таку ймовірність? — глузливо підняв брови Макс.

— Закрийся, га? Я не з тобою розмовляю,— відмахнувся Ден. Він уже ненавидів повелителя всім серцем, тому слова друга викликали бурю внутрішнього протесту.

— На жаль, я сама не розумію, в чому річ. — Флер збентежилася. — Вважаю, що причина в тобі самому. Для мене стало відкриттям, що решта змогла скористатися силою так швидко.

— То може ваше пророцтво помилилося, видавши моє ім'я? Тому мене й хочуть убити першим, на відміну від інших? Типу «чого цей чувак тут забув, може, здихаємося його, щоб не створював додаткових проблем?»

— Пророцтво не може помилятися.

— Мені, якщо чесно, начхати на ваше пророцтво! Чорта з два ви змусите мене танцювати під чужу дудку. Я не маріонетка, щоб виконувати чужі накази та бути гарматним м'ясом!

— Тобто ти вважаєш за краще, щоб я вас усіх знищила? Я ж казала, чим загрожує непокора.

Денис голосно сплюнув і знову вилаявся. Ксюша підійшла до нього ззаду і, поклавши руку на плече, поглядом попросила заспокоїтись.

— За який час ми повинні знайти повелителя? — м'яко спитала вона.

— Якомога швидше. Після цього ви знову повернетеся сюди.

— Розкажіть більше про заборонену зону. Це місце вже місяць не дає мені спокою. Енджел не просто так лякає мене цим лісом, правда? Що там сталося, і яке має відношення до мене? Справа в моєму походженні? — Денис спробував узяти себе в руки та заспокоїтись.

— Я вже казала, що не маю наміру відкривати те, що не стосується справи. Заборонена зона — територія, звідки все почалося. Ви навіть не уявляєте, що ховається у її межах. — Флер почала повільно відходити від підлітків, маючи намір закінчити розмову.

— Хто такий Алл Норвел? Він забрав життя усіх тих людей, похованих у мертвому лісі? І... я його син? — Денис злякався власного питання. Інші теж хором ахнули.

— Не знаю,— непевно відповіла Флер. — Наберися терпіння. Думаю, ти дізнаєшся все тоді, коли знайдеться повелитель. Пророцтво не просто так видало твоє ім'я — єдине, на яке я мала спиратися, обираючи охоронців. Виходить, ти тут не випадково. Настане час, і ти сам все дізнаєшся. Завтра о восьмій ранку відбудеться переміщення назад на Землю. Будьте обережні в таборі – там, як і раніше, небезпечно. Знайдіть повелителя якнайшвидше, поки це не зробили горяни. Я покладаюсь на вас.

Флер зникла так само зненацька, як і з'явилася. Ден зі злості вдарив ногою по своєму рюкзаку, і той, відлетівши на пристойну відстань, розсипав речі по землі. Знову болісна невизначеність, можливі кошмари та душевні суперечки, що позбавляли сил. Правду кажучи, він уже настільки втомився, що просто хотів забути про все, що відбувається. На жаль, бажання не думати призводило до ще більшого ментального виснаження та навіть депресії. Ось тільки зробити щось він, як і раніше, був не в змозі.