Глава 6. Питання та відповіді

Денис дивився на Флер так, ніби зараз вирішувалося все його життя. Невже, правда, яку він так довго шукав, вже близько? Він, звісно, очікував, що відповіді на його запитання виявляться досить неочікуваними, але щоб настільки… Невже це справді не сон?

— Мені потрібні люди, які захищатимуть земну інформацію від вторгнення осіб з інших галактик, — почала Флер, не звернувши увагу на його шокований вираз обличчя. — Земля — найяскравіша планета у всесвіті, вона має безліч цінних ресурсів та чудові умови для життя. Жодна планета немає такого різноманіття фарб, як Земля. Поки не існувало мережі, вся земна інформація була загадкою, оскільки містилася лише в книгах, цінних документах, історичних матеріалах тощо. Ніхто з іншої галактики не міг пізнати її походження та складових, а отже й не знав, як заволодіти нею. 

Але починаючи з 1969-го року, коли в мережу почала надходити інформація про все на світі, через Супутник стало можливо дістатися цих цінних відомостей. Таким чином одна особливо небезпечна раса з іншої галактики дізналася про існування нашого світу, людей, загальну складову життя і все-все-все. Ми перетворилися на їхню головну ціль — або знищити, або підкорити собі, а можливо й заволодіти нашою планетою.

Але є ще одна важлива деталь. Вся земна інформація зберігається в темному кристалі, який знаходиться в Комп'ютерній мережі Землі. Де він — тобі не обов'язково знати, він під моїм ретельним наглядом. Кристал створила сама наша планета, щоб захистити себе від вторгнення інопланетних істот. Як це все з'явилося, я пояснити не можу, тому що я творіння, а не творець. Я не людина, скоріше духовна особистість без тілесної оболонки. Цей світ — моє поле життя і місце, за яким я повинна ретельно стежити. Я можу приглядати за кристалом, в якому зберігаються всі дані про Землю, але сама я не можу до нього доторкнутися. Це не в моїй владі. Кристал сам вибрав своє місцезнаходження, а я лише охороняю його. Він — найбільша цінність інших галактик, і якщо ним заволодіє якась планета, можна вважати, що Земля захоплена. Цього не можна допустити, адже під загрозою життя мільярдів.

— Ви серйозно? Декілька підлітків — це і є люди, які повинні вам допомагати захищати Землю? Ви взагалі в своєму розумі? — Ден не знав, сміятися чи плакати. Події останніх десяти хвилин життя були схожі на сюжет чергової фантастичної саги, як і його відношення до всього, що відбувається.

— Насправді твоя роль у цьому, як і роль твоїх друзів непряма, але не менш важлива, — спокійно відповіла Флер. — Вас я обрала для співпраці, адже у кожному побачила необхідні якості, які допоможуть мені в охороні Землі та кристалу. Наприклад, ти безстрашний і сміливий, Ксенія розумна і рішуча, а Максим справедливий і організований. Я навмисно обрала вас втрьох, так як ви друзі і, разом з тим, чудова команда, яка в стресовій ситуації не розгубиться і буде підтримкою одне для одного. Що ж стосується, інших трьох, то їхні таланти теж стануть вам у нагоді, особливо у цьому світі. Борис — справжній комп'ютерний геній, через нього я й буду мати з вами зв’язок. Костянтин — талановитий лікар, знання та вміння котрого можуть врятувати вам життя. Що ж стосується Марини, то її роль поки що незрозуміла, але, впевнена, не менш важлива. У сумісництві ви — ідеальна команда, мої вірні помічники. 

— А якщо ми відмовимося вам допомагати?

— Тоді я змушена буду вас знищити. Про цей світ не повинні знати ті, хто не має до нього відношення.

— Супер! І що нам потрібно робити? — Ден досі не міг збагнути, що забув у цьому місці. Здавалося, трапилася жахлива помилка, і він випадково потрапив у цей дивний світ. Остаточно збивало з пантелику те, що він із друзями не мав права голосу.

— Насамперед, вам необхідно знайти повелителя темного кристала. Ваше завдання — зберегти йому життя. Ви немов ангели-охоронці — його вірні воїни.

— Який ще повелитель?

— Я тобі ще не все розповіла. — Флер зробила паузу. — Правду кажучи, я не розповіла головного, а лише ввела в курс справи. Не хочу навантажувати твій мозок, адже інформації багато й прийняти одразу її важко.

— Як це сприйме мій мозок — не ваше піклування. Давайте викладайте. Мені треба все почути, а потім вибити з вас відповіді на мої запитання. Бо не повірите, вже ось тут усе сидить. — Денис провів рукою біля шиї.

— Є дві головні новини, які я ще не розповіла. Почну з першої. Кристал не належить сам собі, як і мені. Він належить одній людині, яка була обрана пророцтвом п'ятдесят років тому — саме тоді, коли виник цей світ. Обраний для того, щоб охороняти темний кристал і бути його володарем. Саме він може доторкнутися до нього та скористатися його силою. Яка це сила мені невідомо, я лише охоронець земної інформації, а не повелитель кристала. Вас я обрала, щоб ви охороняли цього обранця, а також допомогли мені його знайти. Він ще сам не знає про своє призначення.

— Дідько! Але ж ми не стражі, щоб захищати якогось бідолаху, який живе собі спокійним пенсійним життям і навіть не здогадується про своє призначення! Та й чому раніше не знайшли його, поки його вік ще дозволяв нести цю складну ношу?

— Знайти його раніше не дозволяло пророцтво. А на рахунок вас, то мені необхідні для цього молоді люди, які не мають сім'ї, у яких гаряча кров і потенціал, потяг до пригод і мужність. Це перша причина. Друга — вказівки пророцтва.

— Мені здається, ви переоцінюєте свою роль,— зробив свої висновки Денис. — Так би й сказали, що якесь пророцтво керує вашими діями, а ви — лише інструмент у руках невидимого ляльковода. Те, що ви називаєте пророцтвом — звичайна інструкція тієї людини, яка вас і створила. Інтелект не завжди в курсі на рахунок свого походження.

Флер зробила паузу і завмерла, як і раніше дивлячись кудись повз нього. По її байдужому обличчю ковзнуло щось схоже на розгубленість. Швидше за все, ця примарна особа була спантеличена заявою Дена та не знала, як на нього реагувати. Очевидно, не запрограмували її, щоб відповідати на подібні висловлювання.

— Відтепер ви будете моїми надійними помічниками, щоб знайти повелителя темного кристала та розказати йому про його місію,— нарешті продовжила Флер, наче й не чула останньої заяви Дена.

— Як ми можемо знайти цю людину, якщо ви самі не знаєте, хто вона? — здивувався Ден. Дивну поведінку Флер він вирішив проігнорувати, щоб дочекатися закінчення історії. — І як він нам повірить? Прийшла зграйка молокососів і несе якусь фантастичну маячню. Я б на його місці нізащо не повірив!

— Я впевнена, що ви знайдете до нього підхід. Зрештою, є пророцтва, які відкриваються поступово. Я маю до них доступ і виконую всі їхні накази. Саме вони допомогли мені визначити, що робити, щоб зберегти Землю. Вони поповнюються інформацією, що допомагає мені діяти. З їхньою допомогою я зрозуміла, що потрібно вибрати людей для того, щоб вони стали охоронцями повелителя кристала. Ваші імена були схвалені. Незабаром, я сподіваюся, пророцтво допоможе визначити і самого повелителя, і як його знайти. І саме ви мені допоможете у цьому. Чесно, не хотілося втягувати у цю справу звичайних людей. Але потім зрозуміла, що пророцтво заохочує мене знайти помічників. Життя повелителя в небезпеці, а сама я не здатна його захистити.

— То все ж таки, хто нас обрав? Ви чи пророцтво? Можете нормально відповісти на це запитання? — Денис не розумів, чому вона відповідає так ухильно. Наче якісь речі замовчує, чи взагалі приховує.

— Коли потрібно було обрати охоронця повелителя, пророцтво вказало на тебе, як лідера. Далі мені потрібно було самій обрати людей, які б склали тобі хорошу компанію та були б у чомусь корисними.

— Ну взагалі ідеально, краще не придумаєш! Зі всіх людей на Землі саме на мене вказало пророцтво. За які такі заслуги, цікаво? — У Дена навіть руки затремтіли від обурення. — Ну нехай, чорт із ним. Ви мені краще скажіть, хто автор цих пророцтв і що це взагалі таке?

— Це цінні сувої, які визначають перебіг історії. Автор їх невідомий, але швидше за все, це дух або енергія, що охороняє нашу планету. Саме цей дух створив кристал та визначив повелителя. Це єдині заходи, здатні зберегти наше право на існування у первісному вигляді.

— Звучить надто глобально. — У Дена почала паморочитися голова від великої кількості інформації. Недовіра до кожного слова цієї особи зростала у геометричній прогресії. Але немає сенсу все це висловлювати Флер — вона не зрозуміє. Краще вислухати до кінця, а трохи згодом переварити. — Яка друга новина, яку ви мали мені повідомити?

Флер опустила очі. Здавалося, її байдуже обличчя спохмурніло. Ден як і раніше не розумів, хто вона така і де лукавить. Незважаючи на озвучені нею благородні цілі, здавалося, що вона частково водить його за ніс.

— Друга новина сумна, адже Земля вже у великій небезпеці. Саме тому я поспішила обрати вас і відправити в цей світ. Мене на зв'язок постійно викликають жителі планети Горан, а саме їхня королева Енджел, або Чорний Ангел, як вона сама себе назвала. Вона загрожує, що її планета дуже скоро вживе заходів, щоб оволодіти земною інформацією. Років тридцять тому жителі Горана вже чинили напади на Землю в спробі отримати кристал, але зазнали невдачі, адже ним ніхто не може заволодіти, якщо повелитель живий. Але тоді ніхто не знав, хто він і як його знайти, а отже, ні про яку війну не могло йти і мови.