Несподівана знахідка

Тож ми ввійшли до нашої кімнати. Величезне паркове вікно кидало сонячні зайчики всюди. Гарне до блиску вичищене. Нові меблі. Два спальні ліжка з тумбочками в стилі бароко. Дві настільні лампи. Величезна шафа в тому ж стилі. І всюди плитка аквамаринового кольору. 

Ми неквапно озирались. Гарна вишукана кімната.Та ванна по справжньому нас вразила. В ній було 3 сходинки вниз, і схожа вона була на маленький басейн наповнений теплою водою.Всюди викладена чудернацькою плиткою з нерозумілими символами нагадуючими якісь доісторичні рослини. Закінчувалася кімната несподівано ще одними  арочними дверима на яких висів замок. 

-Рито йди но сюди. Глянь.. - Крикнула Мія з кімнати. 

Вона задумливо крутила в руках червону  жіночу балетку.

-Міда.. Історичний раритет. На маленьку ніжку. А наш хазяїн ловелас мабуть-підмигнула Мія. 

-Або маніяк заманивший якусь дівчину в глушину. Ти не бачила по дорозі свіжих земляних насипів? - відповіла я. 

-Рито,що за тёмный гумор. Не забувай що в цій темній глушині і ми з тобою- поморщилась Мія. 

-Або в підвалах десь закопав.. - продовжила я-І ключі не дає. 

-Рито, перестань ти мене лякаєш-несподівано за вікном дико заволала якась птаха.Крик був неприємний і примусив нас вражено встрепенутись. 

-Де ты знайшла цю балетку? - спитала я. 

-Де.? Та в шафі біля стіни щось красніло там і знайшла. Видно якась його пасія забула.. - запропонувала здогадку Мія. 

-А в місто поїхала уже в одній балетці? - запитала я. 

-Чому в одній. Може перевзулась. Швидко збиралась та й забула одну. - знизала плечима Мія. - Не бери в голову. Пішли вийдем на вулицю.