Розділ 5

Переборюючи сотні миль і сумнівів, минулого ранку Рой все одно мчав до тієї, заради якої тепер був готовий на все. Його серце майже замерзло без кохання, але на останньому подихі шепотіло тільки її ім'я. Звичайно, він розумів, що вона, швидше за все, вийшла заміж, стала мамою. Чи пам'ятає вона його, він не сумнівався, але чи хоче бачити? Це питання звучало в голові у чоловіка майже всю дорогу від Нью-Йорка.

Але жодного разу Рою Девісу не спало на думку, що його люба Келлі може носити прізвище Сміт! Вона завжди ставилася до Дена рівно, ніколи не дозволяла йому зайвого, і вже точно ніколи з ним не фліртувала.

Але Ден приземлив Роя своїми словами, і тепер насилу стримуючи гнів, Девіс намагався все усвідомити.

Його Келлі одружена з Деном.

Рой отямився лише коли хтось постукав по капоту його пікапа. Потім двері водія відчинилися, і Томмі Дж полегшено зітхнув.

-Я думав - ти вмер, - майже жартома сказав офіцер.

Рой сердито глянув другові в очі, і той все зрозумів. Гірка правда лавиною накривала Девіса. Тепер було зрозуміло, чому він проїхав лише кілька метрів у бік готелю і зупинився біля найближчого бару.

Томмі Дж потягнув друга за руку, і вони зайшли всередину. Мовчки сіли за стійку бару, і офіцер зробив замовлення. Тільки після другої чарки горілки Рой повернувся до друга і вже спокійно запитав:

-Чому ти мовчав?

Томмі Дж поплескав чоловіка по плечу і знову попросив бармена повторити. Випивши третю чарку, Рой уже не так чекав відповіді, і Томмі Дж нарешті сказав:

-Це було не просто...

Знову змах рукою, і вже четверта чарка зігрівала зранену душу.

-Вона хоч щаслива з ним? -  майже пошепки спитав Рой.

-Я сподіваюся, - почув Девіс у відповідь, і знову змахнув рукою.

Граючи в мовчанку, двоє старих друзів просиділи так цілу годину. В черговий раз скинувши дзвінок дружини, Томмі Дж зрозумів, що настав час зупинитися, і поставив єдине питання, яке занадто довго висіло в повітрі.

-Ти готовий за неї боротися?

Рой повернувся до друга і здивовано глянув на нього.

-У тебе є хвилина на роздуми, поки я передзвоню дружині, - поспішно сказав офіцер і відійшов від стійки бару.

Томмі Дж було не зовсім зрозуміло, чому Рой так довго чекав. Та й чого? Того, що Келлі раптом виявиться одна і її серце, що кохає, з радістю прийме його назад? Або те, що вона весь цей час сиділа на ганку його будинку і чекала, коли він схаменеться і повернеться до неї?! Принижена, ображена, але все ще закохана?

Сам того не підозрюючи, старий друг опинився на роздоріжжі: кого він підтримає, коли стане питання? А питання стане обов'язково. Навіть місіс Джеферсон саме про це запитала чоловіка, коли той нарешті передзвонив. ЇЇ не цікавило «чи ночуватиме він удома», чи «як справи у Роя». Лиш - кого він підтримає, коли настане момент. Те, що Томмі Дж вже кілька років працював під керівництвом шерифа Сміта, не відігравало жодної ролі. Становище Дена взагалі нічого не вирішило. Ні те, що він чоловік, ні те, що він начальник. Але за ці майже двадцять років саме Келлі стала для Томмі Дж другом. А він її опорою. Він завжди був товаришем не тільки для Роя, а й для Келлі. Він був поруч, коли її серце розривалася від болю. Він розумів і слухав, коли Ден почав відкрито залицятися. Підтримував її навіть тоді, коли вона дізналася, що вагітна. Він був їй другом, коли вона погодилася вийти заміж за батька своєї дитини. Келлі ніколи більше не згадувала про Роя, хоча ніхто не вірив, що вона змогла так швидко забути і відпустити. І коли вона вимовляла весільну клятву, тримаючи Дена з руку, Томмі Дж не вірив у ті слова, що вона говорила. Але ніколи, за ці майже двадцять років, він не спитав її про те, що ця жінка відчуває по відношенню до свого чоловіка. Чи все ще любить Роя, чи пам'ятає про нього?! Ніколи. Він просто був їй другом, коли Ден затримувався на роботі. Після свого одруження вони з міссіс Джефферсон часто бували в гостях у Смітів, сиділи з дитиною, коли Келлі була на чергуванні. Коли дружина питала його, чи щаслива його подруга, Томмі Дж лише невпевнено знизував плечима. "Сподіваюся", відповідав він сам собі, але так жодного разу і не наважився запитати.

"Чорт забирай, хто б міг подумати, що таке могло статися", сказав про себе офіцер, відключивши телефон. «Dolce vita» так і не зійшло з телеекранів у їхнє жалюгідне життя. І всі ці двадцять років, прокидаючись у Чатемі щоранку, Келлі та її друг намагалися знайти в собі сили жити. Намагалися будувати світле майбутнє, навіть не підозрюючи, що їхні спроби марні.

Томмі Дж повернувся до друга і побачив, як Рой допиває чергову чарку. Потім він зі стуком поставив її на барну стійку, і майже розбірливо сказав:

-Більше ніколи не задавай мені таких дурних питань, старий!

-Тоді навіщо ти напиваєшся? Навіщо так убиваєшся?! - Томмі Дж відібрав у містера Девіса чергову наповнену чарку горілки, - ти подолав майже двадцять років і повернувся за нею! Невже прізвище Сміт щось змінює?

-Що за маячня, - здивовано вигукнув Рой, - звичайно ж, ні! Вона - моя, і крапка! - Він ударив кулаком по стійці і майже силоміць відібрав у друга чарку.

Томмі Дж сумно похитав головою. Девіс брехав сам собі, стверджуючи, що це не проблема. Те, що Ден одружився з жінкою, яку Рой кохає, зовсім  нічого не означає. Але те, чи кохає дружина свого чоловіка, залишалося великим питанням. Вона могла вийти заміж за будь-яку прекрасну людину. Вона могла його любити та поважати до кінця своїх днів. Але цією людиною не може бути Ден Сміт…!