Повернення

Холодний світ залишався позаду. Крижана Господиня не помилилася: Синій Шлях, освітлений тепер не лише Баченням Орисі, але й Осколком Первісної Довіри, який вона тримала в долоні, перетворився на чисту, непохитну дорогу. Кожен її крок був впевненим. Яромир та Святослав йшли за нею, їхні важкі обладунки тепер здавалися легшими, наче сам лід визнав їхній Порядок. Вони перетнули Крижану Розколину, не використовуючи Золоту Нить: Осколок у руці Орисі стабілізував простір, підтверджуючи її недавнє рішення.

​— Я думав, ми застрягнемо там назавжди, — видихнув Святослав, коли вони підійшли до темних дверей-порталу.

​— Довіра — це найефективніший транспорт, — сухо зауважив Яромир, хоча його полегшення було очевидним.

​Орися підняла Осколок до дверей. Він випромінював холодне синьо-золоте світло, що миттєво відгукнулося на дерево. Звук відчинення був настільки різким після Величної Тиші, що вони здригнулися. Першою, що вдарило в обличчя, була хвиля теплого повітря і гучний, стурбований голос Скрипа.

​— Слава Богу! Нарешті! Ви знаєте, скільки я тут нервую?! — Домовик вискочив у дверний проріз і одразу ж зник, не бажаючи контактувати з крижаною магією. — І цей ельф! Він уже знову схожий на мертвий кришталь!

​Вони швидко зайшли всередину Дому. Атмосфера всередині була насичена тривогою та запахом цілющих трав, які розвішувала Зоряна. Орися скинула свій тулуб, відчувши миттєве полегшення.

​— Зоряно, як Володар Еларан? — запитала вона.

​Зоряна вийшла з кімнати Ельфа, її обличчя було бліде.

​— Він знову впав у глибокий сон, Господине. Скверна відступає, але Срібна Струна його життя тремтить, немов ось-ось обірветься.

​Орися кивнула. Вона озирнулася на Яромира та Святослава.

​— Ви залишаєтеся тут. Ви більше не підете за мною.

​— Але, Господине... — почав Яромир.

​— Ніяких "але", Яромире. Відьма була права: ваша Віра захищає мене, але це моє завдання. Тут потрібна чиста Довіра. Ідіть, поїжте. Вам потрібно відновити сили.

​Вартові, відчуваючи беззаперечну рішучість у її голосі, мовчки підкорилися.

​Орися зайшла до кімнати, де лежав Ельф. Він був блідий, майже прозорий. Його волосся, що зазвичай сяяло, тепер здавалося тьмяним. Скверна була майже переможена, але її наслідки були нищівними.

​Вона сіла біля ліжка, тримаючи в руці Осколок. Він був чистим, холодним і важким, як усвідомлення.

​— Добре, друже Ельф, — прошепотіла вона, звертаючись до нього. — Ти довірився мені, коли впустив мене у свій світ. Тепер моя черга.

​Вона поклала Осколок на груди Ельфа, де, як вона відчувала, знаходилася його Срібна Струна — чиста лінія ельфійської магії. Потім Орися поклала обидві долоні на Осколок і направила в нього усю свою Золоту Нить.

​Процес був болісним і величним. Золота Нить, що несла тепло Довіри, зустрілася з холодною, прагматичною Вірою Осколка. Ці дві сили, які раніше здавалися несумісними, почали зливатися. Від Осколка по тілу Ельфа почали розходитися крижані, але чисті, сині промені, що проникали в кожну його клітину. Водночас Срібна Струна Ельфа, яка досі ледь тремтіла, почала резонувати.

​Орися відчула, як її сила виснажується, але вона не зупинялася. Вона згадала слова Відьми: Довіра — це усвідомлений вибір найкращого для Порядку. Її вибором було ризикнути власними силами, щоб врятувати Володаря.

​Через кілька хвилин, які здалися вічністю, Ельф глибоко вдихнув. Його тіло здригнулося, і Срібна Струна заспівала. Вперше за довгий час вона почула чистий, дзвінкий спів, що наповнив кімнату і розійшовся по Дому, несучи відчуття глибокого, майже забутого спокою. Його волосся знову почало сяяти.

​Орися, виснажена, відкинулася назад, ледь не впустивши Осколок.

​У кімнату обережно зайшли Яромир та Святослав.

​— Що сталося? — прошепотів Яромир. — Дім... Дім співає!

​— Срібна Струна відновлена, — ледве чутно відповіла Орися. — Скверна випалена. Осколок... він зробив його цілісним.

​Еларан повільно розплющив очі. Він подивився на Орисю.

​— Я... чув вас, Хранителько, — його голос був слабкий, але чистий. — Ваш вибір, ваша Довіра... вона сильніша за будь-який обман.

​Він простягнув руку до Осколка, який Орися все ще тримала.

​— Тепер, коли ми маємо Первісну Довіру, ми можемо почати зцілювати Вузол. Дім більше не повинен бути лише притулком.

​Орися відчула, як її втома відступає перед новим усвідомленням. Вони не просто врятували Ельфа. Вони отримали інструмент для великого відновлення. Вона передала Осколок Ельфу, а той, усміхнувшись, вклав його у невелику дерев'яну скриньку біля ліжка.

​— Ваш крок, Господине, — сказав Еларан, закриваючи скриньку. — Що далі?

​Орися підвелася, відчуваючи нову, хоч і втомлену, силу.

​— Далі ми подивимося, хто наважився на цей обман. Скверна не приходить сама. Вона завжди має провідника.

​Вона вийшла із кімнати, а за нею рушили Вартові. Яромир, ідучи поряд, нарешті заговорив.

​— Господине. Ви виснажені. Відпочиньте. Ми охоронятимемо Дім. Ми віримо...

​— Ви не вірите, Яромире, — перервала його Орися, дивлячись йому прямо в очі. — Ви довіряєте. І це набагато сильніше.

​Вона вказала на двері до Зали, де чекали Домовики.

​— Зберіть усіх. Нам потрібно обговорити, як Золота Нить може працювати разом зі Срібною Струною, щоб знайти брехуна. Наше полювання тільки починається.