Володар Еларан

Сороковий день. У залі Дому, де панувала напружена тиша, Яромир нервово потирав мотузку на своїх обладунках.

​— Скрипе, ти впевнений, що Захист, який поставила Господиня, витримає? — прошепотів він, не зводячи очей з темних дверей. — Бачення Вузла просто кричить про катастрофу.

​— Витримає, витримає! — відмахнувся Скрип. — Ти, Вартовий Віри, тримай Віру міцніше, а не залізо!

​— Не слухай його, Яромире, — втрутився Богдан, Лицар Надії. — Просто підготуй свій меч. Відчуття таке, ніби зараз прийде не прохач, а ціла армія.

​— Заспокойтеся, панове, — тихо, але твердо сказала Орися. — Ми готові.

​Вона підняла руку. Чорна нитка у її Баченні Вузла наблизилася до самого порогу, і вона відчула різкий, задушливий запах горілого листя та первісної, нищівної люті.

​Вона штовхнула двері.

​Портал відчинився у світ, розтерзаний до невпізнання. Крізь завісу попелу Орися побачила руїни: кришталеві дерева стояли, як чорні, покручені скелети. У повітрі стояла моторошна тиша.

​Із цього зруйнованого світу, важко спираючись на край Порталу, з'явився один-єдиний чоловік — Ельф. Його розкішний срібний обладунок був кородований чорною, смердючою субстанцією. Він впав на коліна.

​Яромир миттєво зайняв позицію захисту.

​— Ви на території Вузла Яснозір’я. Назвіть себе і скажіть, що вам потрібно від Господині, — промовив він.

​— Я Еларан, Володар, — відповів Ельф. — На мої володіння напали Орки. Вони принесли Скверну. Я прийшов по попередження.

​Еларан важко зітхнув, його голос був сповнений невимовного горя.

​— Що таке Скверна? — запитала Орися.

​Ельф підняв погляд.

​— Щоб зрозуміти Скверну, ви маєте знати, де я жив. Мій світ... його називали Діброва. Наше життя, наше дихання, наша архітектура — все живилося Піснею Землі. Але Орки знищили наші міста і села. Вони залишили після себе землю, напоєну кров'ю невинних, спалені святилища. Навіть наша велика армія розбита.

​— Скверна — це те, що вони використовували. Це первісний бруд, який руйнує Сутність, — пояснив Еларан. — Він не просто вбиває; він отруює саму Пісню Землі, перетворюючи наші кришталеві дерева на попіл. Наш Вузол був забруднений до самого Серця.

​Орися відчула, як її Золота Нить гостро реагує на слова "забруднення" і "Сутність".

​— Скверна Орків має мету — вона хоче отруїти увесь Вузол. І першим постраждає ваше Яснозір’я.

​Еларан піднявся, в його очах була відчайдушна надія.

​— Нам потрібен Осколок Первісної Довіри. Він єдиний, що може очистити Скверну, бо він створений чистою Вірою. Його розташування зашифроване у стародавній Клятві, яку може прочитати лише Господиня. Ви — єдина наша надія.

​— Я приймаю вас, Володарю Еларан, — твердо сказала Орися. — Дім захистить вас. Але ви розкажете мені кожну деталь вашої війни.

​— Господиня приймає місію! — пролунав потужний голос Скрипа.

​— Богдане, Святославе, проконтролюйте Портал, — скомандував Яромир. — Я подбаю про гостя. Ходімо, Володарю.

​Вартові схилили голови, а Орися зрозуміла: епоха пригод офіційно почалася. Вона має знайти Осколок Первісної Довіри у власному Домі.